71. Психологічні основи тактики пред’явлення для впізнання

З психологічної точки зору пред´явлення для впізнання - це слідча дія, зміст якої складає сприйняття учасником процесу об´єктів, що пред´являються, співставлення, порівняння їх з мисленими образами сприйнятих ним раніше об´єктів, для встановлення їх тотожності, подібності чи відмінності.

Дослідники зазначають, що пред´явлення для впізнання у психологічному аспекті складається з двох стадій: підготовчої та основної (розпізнання). В основі цих двох стадій лежать різні психологічні процеси: формуючий, його відносять до першої стадії, та впізнавальний — належить до другої стадії.

У формуючому процесі розрізняють сприйняття двох груп ознак: достатніх та необхідних. Достатні ознаки за своїм характером є родовими (видовими, груповими), тобто ознаками, сукупність яких використовується як зразок для виокремлення об´єкта впізнання із загального числа об´єктів. Необхідні ж ознаки містять дані про образ, який є неповторним у наведеній сукупності ознак і, у такий спосіб, відрізняється від інших об´єктів групи, що пред´являється для впізнання.

Співпадіння достатніх та необхідних ознак того чи іншого об´єкту у всіх випадках є підставою для позитивного висновку про їх тотожність, а не співпадіння вимагає безперечного висновку про відмінність. Якщо ж співпадають тільки достатні, але не необхідні ознаки, то їх наявність підтверджує правильність впізнання, але відсутність зовсім не свідчить про зворотнє. Наприклад, свідок запам´ятав характерні риси обличчя грабіжника та особливості його одягу. Ознаки зовнішності злочинця — це достатні та необхідні ознаки для його впізнання. Ознаки ж одягу можуть бути достатніми, але не необхідними, оскільки їх співпадіння іноді дає підставу для позитивного висновку, однак відсутність ще не означає, що суб´єкт впізнаний неправильно.

Вважається, що впізнання, яке не ґрунтується на попередньому описі певного об´єкта та виділенні ознак, за якими він може бути розпізнаний, не має доказового значення. У даному випадку психологічний аспект виступає у двох напрямках: перший забезпечує швидке одержання інформації про сприйнятий об´єкт, що попереджає її втрату в результаті природних процесів, що відбуваються в пам´яті людини, а інший виконує функцію контролю за майбутнім впізнанням та підбору ідентифікаційного матеріалу (схожих осіб, предметів), що забезпечує можливість і достовірність впізнання.

На правильність сприйняття зросту впливає досвід впізнаючого, його професійні навики (зокрема, кравець, модельєр досить точно визначають зріст людини), а також модель і колір одягу, в якому одягнена особа (наприклад, берет, капелюх з широкими полами роблять людину на вигляд нижчою зростом, а високі каблуки — вищою). Деякі неповнолітні внаслідок недостатнього життєвого досвіду чимало ознак дорослої людини оцінюють неправильно. Так, дитина вважає високою будь-яку дорослу людину (крім карликів). Люди невеликого зросту схильні перебільшувати зріст інших людей, і навпаки.

У ході допиту слідчому доводиться спостерігати доволі цікавий психологічний феномен: опис раніше побаченої людини (предмета, явища) значно складніший, ніж її наступне впізнання.

Поряд з цим, відомо багато випадків, коли свідки на запитання про ознаки злочинця не можуть їх чітко назвати, не втрачаючи, однак, впевненості впізнати об´єкт, що цікавить слідчого. Нездатність описати ознаки предмету зовсім не виключає можливість безпомилкового впізнання його, так само як і опис його ознак далеко не завжди гарантує успіх у впізнанні. А це вимагає від слідчого не поспішати з висновками щодо можливості чи неможливості впізнання за ознаками, які виявлені на допиті.

У зв´язку з цим, при допиті, що передує впізнанню, надзвичайно важливу роль відіграє з´ясування суб´єктивних та об´єктивних факторів, які впливають на правильність та повноту сприйняття. До суб´єктивних факторів належать: психічний стан людини в момент сприйняття (страх, хвилювання); спрямованість уваги; тривалість сприйняття; фізичний стан (хвороба, біль); стан та поріг чутливості органів чуття щодо сприйняття об´єкту (зорове, слухове, дотикове сприйняття); рівень мотивації сприйняття тих чи інших об´єктів і т. д. До об´єктивних факторів відносять: умови освітленості об´єкту; відстань, при якій відбулось спостереження; погодні умови; наявність перешкод під час сприйняття; певний ракурс, в якому сприймався об´єкт; тривалість події тощо.

Вирішуючи питання про ймовірність впізнання і ступінь його достовірності, крім вказаних об´єктивних та суб´єктивних факторів рекомендується врахувати й деякі інші обставини: а) час, що пройшов з моменту сприйняття. Зазвичай чи меншим є цей час, тим повніше зберігається в пам´яті впізнаючого образ об´єкта; б) характеристика пам´яті впізнаючого та вік особи. Так, зумовлене захворюванням погіршення пам´яті може негативно вплинути на результати впізнання. Старші люди швидко забувають недавні події, але пам´ятають у деталях події їх молодості; діти також швидко забувають подію, яку вони спостерігали. в) сила враження та частота пригадування образів об´єктів. Чим яскравішою була подія, тим довше вона зберігається в пам´яті. При цьому доволі довго і у всіх деталях зберігаються в пам´яті неприємні події. Зокрема, нерідко трапляється, що потерпілий добре пам´ятає ознаки зовнішності злочинця, який вчинив щодо нього грубе насильницьке злочинне діяння. Це пояснюється тим, що злочин глибоко торкнувся, образив потерпілого, і він мислено неодноразово повертався до нього, мріє про помсту, відплату.

Одним з психологічних моментів другої стадії пред´явлення для впізнання— основної, є вимога про певну кількість об´єктів (осіб) — не менше трьох, що пред´являються для впізнання. Встановлено, що людина найкраще зосереджує свою увагу при виборі ознак в процесі порівняння при проведенні впізнання, коли об´єктів, що їй пред´являються, нараховується не більше трьох. У випадках, коли кількість об´єктів, що пред´являються для впізнання перевищує зазначене число, може виникнути розосередженість уваги, що не дозволяє сконцентруватись на певній кількості об´єктів.

72-73. Система судово-експертних установ в Україні

Стаття 7 ЗУ «Про судову експертизу». Суб'єкти судово-експертної діяльності

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать:

1. науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

2. науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;

3. експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

У системі Міністерства юстиції України функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз (Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса), відділення та лабораторії, в яких проводяться всі традиційні і нетрадиційні види криміналістичних експертиз. Поруч з криміналістичними в інститутах проводяться і такі види судових експертиз, як бухгалтерські, автотехнічні, будівельно-технічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та ін.

У системі Міністерства внутрішніх справ України створена мережа експертно-криміналістичних служб, де проводяться різні види криміналістичних експертиз, автотехнічні, пожежно-технічні та деякі інші. У своїй структурі експертно-криміналістичні служби мають експертно-криміналістичні управління та експертно-криміналістичні відділи.

У системі Міністерства охорони здоров'я України зосереджені судово-медичні та судово-психіатричні установи. Мережа судово-медичних установ складається з різних за своїм рангом бюро судово-медичних експертиз. Такі експертизи проводяться і співробітниками кафедр судової медицини вищих навчальних закладів.