64. Поняття, суб’єкти та об’єкти криміналістичної ідентифікації

Термін «ідентифікація» походить від пізньолат. identifico – ототожнюю. Теорія ідентифікації вивчає загальні прийоми, методи та принципи, притаманні усім випадкам встановлення тотожності, і тому називається загальною теорією криміналістичної ідентифікації. Розрізняють оперативно-слідчу та експертну ідентифікації. Криміналістична ідентифікація – це процес встановлення індивідуальної тотожності об’єктів, що мають значення для розслідування злочину або розгляду кримінальної справи. Криміналісти при з’ясовуванні всіх вузлових питань ідентифікації виходять із положення щодо діалектичної тотожності, а саме: немає двох речей, предметів матеріального світу, які б були абсолютно подібними за всіма рисами та ознаками. Кожний об’єкт тотожний лише сам собі, відрізняється від усіх інших, хоча б і подібних.

Об’єктами ідентифікації в криміналістиці можуть бути предмети (речі), тварини, особи. Предмети (речі). За кримінальними справами такими предметами можуть виступати знаряддя і засоби, використані злочинцем при вчиненні злочину; залишені сліди; предмети, загублені злочинцем; викрадені речі, печатки, штампи тощо. Тварини. Встановлення тотожності тварин набуває значення тоді, коли тварина була використана злочинцем для вивезення викрадених цінностей і на місці події були виявлені сліди лап або коли тварина була предметом розкрадання тощо. Особи. Об’єктом ідентифікації може бути особа людини або труп. У слідчій практиці найчастіше трапляються випадки ідентифікації особи обвинуваченого, потерпілого, жертви злочину (невпізнаного трупа) та ін.

При ідентифікації є 2 види об’єктів: ідентифіковані (відображувані) та ідентифікуючі (відображаючі). Ідентифіковані - це ті об'єкти, тотожність якої встановлюється. Ними можуть бути: 1) людина (підозрюваний, обвинувачений, розшукуваний, свідок, потерпілий, і т.п.); 2) трупи людей; 3) предмети, що виступають в якості речових доказів (зброя, знаряддя злому, взуття, викрадені речі, транспортні засоби тощо); 4) тварини; 5) місцевість чи приміщення, де вчинялась розслідувана подія і ін. Ідентифікуючі - це об'єкти, за допомогою яких встановлюється тотожність ідентифікованих. Ними можуть бути будь-які об'єкти, на яких (або в яких) відобразилися ознаки ідентифікованого об'єкта. Наприклад, для людини ідентифікуючими можуть бути сліди рук, босої ноги, зубів, кров, і т.д. Ідентифікуючі об'єкти бувають двох видів: 1) Речові докази. Найчастіше це предмети зі слідами невідомого походження, анонімні листи, машинописні тексти і т.д. Виникнення цих об'єктів пов'язане з подією злочину, служать засобом доказування у справі і тому вони незамінні. 2) Зразки - це матеріали для порівняння з речовими доказами, отримані імовірно від того ж джерела, тобто ідентифікованого об'єкта. Такими зразками будуть відбитки пальців певної особи, отримані зі слідами пальців, виявлених на місці події, рукописи конкретної людини, отримані з почерком виконавця анонімного листа і т.д. У залежності від способу отримання розрізняють вільні та експериментальні зразки. Вільні зразки - це ті, які виконані поза зв'язком із вчиненим злочином (зразки почерку людини в його листах). Експериментальні - отримані в ході розслідування. Наприклад, текст, виконаний підозрюваним під диктовку слідчого. Таким чином, об'єктами криміналістичної ідентифікації є: люди, тварини, їхні трупи, усі фізичні тверді тіла, що мають стійку будову. Об'єктами ідентифікації як загального методу пізнання є всі об'єкти матеріального світу, які вважаються об'єктами криміналістичної ідентифікації, а також сипкі, рідкі, газоподібні речовини та їх стани. У деяких випадках можуть бути відрізки і моменти часу та стану людей в окремих ситуаціях.

Суб'єктами криміналістичної ідентифікації слід вважати слідчого, дізнавача, оперативного працівника, прокурора, спеціаліста, експерта, суд (суддю), а також таких учасників кримінального процесу: свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.