62. Поняття та структура криміналістичної техніки

Криміналістична техніка — це важливий розділ криміналістики, що виник у результаті впровадження досягнень природничо-технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину та отримання інформації з метою кримiнального судочинства. Кримінальна, або поліцейська, техніка в XIX ст. заклала підґрунтя сучасної криміналістики.

Сьогодні криміналістична техніка являє собою розділ криміналістики, який складають наукові положення і основана на них система технічних засобів і прийомів, призначених для виявлення, фіксації, вилучення, дослідження доказової інформації в діяльності осіб і органів, спрямованої на боротьбу із злочинністю та врегулювання будь-яких суспільних відносин, що потребують юридичного рішення. Отже, криміналістична техніка як система спеціально пристосованих природничонаукових і технічних знань саме завдяки застосуванню цих знань у юридичній діяльності певним чином забезпечує ефективність останньої і прийняття адекватних рішень там, де чисто правові засоби виявляються недостатніми.

Криміналістична техніка як розділ криміналістики має чітку структуру

1) загальні положення криміналістичної техніки, до яких входять поняття, система й завдання цього розділу, окремі криміналістичні теорії та вчення (наприклад вчення про механізми слідоутворення, загальні правила роботи з речовими доказами), загальна характеристика науково-технічних засобів криміналістики, правові підстави і межі ік застосування окремими су- б єктами юридичної діяльності.

2) спеціалізовані галузі, а саме:

. судова фотографія та відеозапис, до яких включаються відносно самостійні підгалузі відображаючої та дослідницької фотографії;

криміналістичне слідознавство, куди входять трасологія (вчення про контактні сліди- відображення, зокрема сліди рук, ніг, взуття, транспортних засобів, знарядь злому й інструментів тощо) та правила роботи із субстанціональними слідами;

• судова балістика (криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів та слідів їх дії);криміналістичне вибухознавство;

• криміналістичне документознавство, яке складають техніко-криміналістичне дослідження документів, судове почеркознавство та судове авторознавство;

• криміналістичне дослідження людини за зовнішніми ознаками (судова габітоскопія);

• кримінальна реєстрація та криміналістичні обліки;

• криміналістична фоноскопія (встановлення особи за голосом);

• криміналістична одорологія (дослідження запахових слідів людини).

63. Поняття та сутність криміналістичної тактики. Її структура

Погляди на зміст і сутність тактики неодноразово зазнавали змін у теорії криміналістики. В історії науки існує чимало термінів, що визначали її поняття: кримінальна тактика, слідча тактика, криміналістична тактика. Змінювалась не тільки назва тактики, а й її зміст. Процес становлення і розвитку тактики йшов від вивчення особи злочинця та засобів вчинення злочинів, розробки ефективних методів їх розкриття до дослідження прийомів провадження окремих слідчих (судових) дій.

Криміналістична тактика є системою наукових положень та розроблених на їх основі рекомендацій щодо організації та планування досудового і судового розслідування, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють розслідування, прийомів проведення слідчих та судових дій, спрямованих на збирання й дослідження доказів із метою розкриття, розслідування, попередження злочинів, установлення істини у справі.

Структурно-криміналістична тактика, на думку більшості криміналістів, складається з двох частини.

1. Загальні положення криміналістичної тактики, де розглядають її поняття, завдання, джерела, основні категорії, взаємозв'язок із іншими розділами, значення положень криміналістичної тактики для розкриття і розслідування злочинів, окремі наукові теорії (вчення про криміналістичну версію та планування розслідування; теорія слідчої ситуації; теорія прийняття тактичних рішень і тактичного ризику тощо).

2. Тактика проведення окремих слідчих дій і тактичних операцій (або особлива частина криміналістичної тактики), до якої відносять такі підрозділи як тактика слідчого огляду (обшуку, допиту та інших слідчих дій); тактика затримання, накладання арешту на майно, інших тактичних операцій; тактика використання спеціальних знань; тактика розшукової діяльності слідчого; тактика взаємодії слідчого з органами дізнання, підприємствами і установами, громадськістю та засобами масової інформації.

Завдання криміналістичної тактики випливають із завдань науки криміналістики. Відповідно виділяють дві їх групи: загальне та спеціальні завдання. Загальне (головне) полягає в науковому забезпеченні практики, сприянні розробленими в цьому розділі тактичними прийомами і рекомендаціями правоохоронним органам, суду, професійному захисту в їх роботі зі збирання та дослідження доказів під час слідчих дій, інших заходів, з метою швидкого та повного розкриття й розслідування злочинів, установлення істини в кримінальних справах. До спеціальних (окремих) завдань належать такі:

- подальше дослідження об'єктивних закономірностей, що становлять предмет криміналістики і стосуються криміналістичної тактики, а отже створення теоретичної бази для прикладних розробок;

- удосконалення наявних та розроблення нових тактичних прийомів побудови й перевірки версій і планування розслідування, підготовки та проведення слідчих дій, використання спеціальних знань.