56. Поняття та види слідів у криміналістиці.

У широкому розумінні, слід — це результат будь-якої матеріальної зміни первинної об­становки внаслідок учинення злочину. На сучасному етапі розвитку криміналістики як сліди розглядаються: звукові сліди, запахові сліди, сліди-мікрочастки, сліди-речовини, сліди генетич­ного коду людини.

Традиційно трасологія вивчає сліди тільки у вузькому розумінні, а саме матеріально-фіксовані відображення зо­внішньої будови одного об'єкта на іншому (сліди-відображення). Сліди-відображення виникають внаслідок взаємо­дії двох об'єктів і мають достатньо широке розповсюджен­ня: це сліди рук людини, ніг, взуття, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо. Сліди-відображен­ня є головним предметом вивчення у трасології.

Залежно від роду слідоутворюючих об'єктів виділя­ють сліди людини, сліди тварин, сліди предметів.

Залежно від механізму утворення слідів розрізняють сліди об'ємні та поверхневі; статичні й динамічні; локальні та периферичні.

Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню бу­дову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох його вимірах — за довжиною, шириною і глибиною. Вони виникають від вдавлення слідоутворюючого об'єкта у по­датливу слідосприймаючу поверхню, яка при цьому де­формується.

Поверхневі (площинні) сліди виникають в результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта. Оби­два об'єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердіс­тю приблизно однакові. До поверхневих слідів можуть бу­ти віднесені, наприклад, сліди пальців рук на поверхні ме­блів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора транспортного засобу на асфальті.

Поверхневі сліди звичайно поділяють на два види: сліди нашарування і сліди відшарування. Сліди нашару­вання формуються внаслідок накладення на слідосприй-маючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об'єкт. Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об'єкта і залишаються на слідоутворюючому об'єкті.

Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидими­ми. Видимі сліди — це такі, які можна виявити шляхом безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі — від­шукання і сприйняття яких передбачає застосування спе­ціальних засобів або пристосувань.

Залежно від стану об'єктів на момент слідоутворення виникають статичні або динамічні сліди.

Статичні сліди виникають в момент спокою (статики), котрий наступає під час механічної взаємодії слідоутво­рюючого і слідосприймаючого об'єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку.

Динамічні сліди виникають в результаті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних можуть бути віднесені сліди розрубу, роз­пилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.

Залежно від місця, на якому відбулися зміни слідосп­риймаючого об'єкта, вирізняють локальні та периферичні сліди.

Локальні сліди виникають у межах контакту взаємо­діючих об'єктів (наприклад, слід босої ноги в межах конта­кту з поверхнею дерев'яної підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об'єкта залишається незмінною.

Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів.

Сліди бувають механічного, хімічного, біологічного, тер­мічного походження. У криміналістиці переважно вивчаю­ться сліди механічної дії, як найбільш поширені об'єкти трасологічного дослідження.

57. . Поняття і види тактичних прийомів.

У криміналістиці існують два основних напрями у поглядах на сутність тактичного прийому: деякі автори розглядають тактичний прийом як своєрідну наукову рекомендацію (О. М. Васильєв), інші — визначають його як спосіб дії чи лінію поведінки (Р. С. Бєлкін). У визначенні поняття тактичного прийому необхідно вказувати, що це саме спосіб дії. 

Тактичний прийом — це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації, і найбільш раціональний і ефективний у певних ситуаціях.

Тактичний прийом показує за допомогою яких тактичних заходів, логічних і психологічних прийомів особа, що здійснює розслідування збирає та використовує доказову інформацію.

Класифікація: - за видом процесуальної дії: тактичні прийоми огляду місця події; тактичні прийоми допиту; тактичні прийоми обшуку; тактичні прийоми інших процесуальних дій;

- за діапазоном застосування: тактичні прийоми, які використовуються під час провадження тільки окремих слідчих (судових) дій (допит на місці події, орієнтація на професійні навики обшукуваного тощо); тактичні прийоми, які використовуються у декількох (багатьох) процесуальних діях (постановка тих чи інших запитань, використання типових аналогів, аналіз слідів, предметів, їх ознак тощо);

- за об'єктом спрямованості (або сфери реалізації): тактичні прийоми, спрямовані на здійснення впливу на людину (роз'яснення важливості повідомлення правдивих показань, постановка контрольних, нагадуючих, доповнюючих та інших запитань, демонстрація фотознімків, оголошення висновків експертиз або результатів слідчих дій та ін.); тактичні прийоми, спрямовані на дослідження матеріального середовища (аналіз слідів, предметів, їх ознак, розміщення, використання уявної реконструкції окремих елементів події - моделювання з метою відтворення події, що відбулась, зіставлення слідів, виявлених на місці події, та ін.);

- за ситуаційною варіантністю (тактичні прийоми, які диференціюються залежно від ситуації процесуальної дії). Так, у ситуації повідомлення неправдивих показань під час допиту можуть бути виділені такі тактичні прийоми: постановка контрольних запитань, пред'явлення доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події тощо;

- за характером інформації: тактичні прийоми, які ґрунтуються на словесній інформації (бесіда на сторонню тему, роз'яснення значення щиросердого розкаяння, постановка тих чи інших запитань тощо); тактичні прийоми, які ґрунтуються на матеріалізованій інформації (демонстрація доказів, різної наочної інформації та ін.).

58. Поняття та елементи доріжки слідів ніг та її криміналістичне значення.

На місці події можуть бути виявлені один або кілька слідів ніг (взуття). Сліди з'являються у виді безладної групи, наприклад, там, де шукана особа стояла, чекаючи потерпілого, або у виді так називаної доріжки слідів, що утвориться при поступальному русі в якомусь напрямку. Доріжка слідів відображає в основному загальні (групові) ознаки і тому сама по собі досить рідко буває об'єктом ідентифікаційного дослідження. Однак її значення достатньо велике, оскільки з урахуванням особливостей її елементів можна судити про багато властивостях особи, що оставили сліди.

Доріжка слідів ніг — це група слідів ніг людини, яка складається з кількох (три і більше) послідовно розташованих відбитків босих ніг або взуття. Елементи доріжки слідів ніг: лінія напрямку руху; лінія ходьби; довжина кроку; ширина кроку; кут розгортання стопи. Доріжка слідів ніг має діагностичне значення (дає змогу зробити висновок про напрямок, швидкість і характер пересування, зріст, стать, фізичний стан і приблизний вік, фізичні вади). 

Сліди ніг (взуття) фотографуються за правилами масштабної зйомки. Об’ємні сліди ніг на снігу фотографують із жовтим або жовтогарячим світлофільтром і з блендою. Доріжка слідів фотографується панорамним способом. 

 Способи фіксації слідів ніг (взуття): 

1) опис у протоколі; 

2) фотографування; 

3) копіювання; 

4) виготовлення зліпків (із гіпсу, пасти «К», «СКТН», сірки, парафіну); 

5) складання схем і замальовок. 

У протоколі слідчого огляду слід зазначити: місце і час виявлення слідів; на якій поверхні вони виявлені (пісок, глина, сніг, асфальт тощо); вид сліду (об’ємний, поверхневий); форма (сліди черевиків, чобіт, босої ноги); розміри сліду; індивідуальні особливості підошви; дані вимірів елементів доріжки слідів; спосіб виявлення і фіксації сліду; спосіб вилучення сліду та його упаковка.