48. Поняття і види підробки документів.

Підробка документів (від анг.forgery) - родове поняття, що означає виготовлення підроблених документів шляхом повної фальсифікації документа (виготовлення чи добору всіх складових частин документа: носія інформації, бланка, тексту, підписів, печаток, штампів) чи фальсифікації окремих його елементів (протиправного зміни окремих частин справжнього документа). 

Підроблені документи бувають два види:

1) з інтелектуальним підробкою (документ має всі реквізити, формою правильний, але викладені у ньому дані неправдиві);

2) з матеріальним підробкою:

а) часткова підробка – на справжній документ внесено зміни шляхом підчистки, травлення, заміни фотографії, листів, і ін.;

б) повна підробка – документ сфабрикований повністю.

Інтелектуальний підробку встановлюється слідчим чи оперативним шляхом, а матеріальний - у процесі криміналістичного дослідження документів.

Повна підробка включає у собі виготовлення чи добір всіх складових частин документа: папери, бланка, рукописного тексту,удостоверительних коштів (підписи, друку, штампи). За повної підробці документи виготовляються по відповідним зразкам (екземплярам справжніх документів). Часткова підробка полягає в внесенні окремих змін - у справжній документ. Такі зміни вносяться шляхом: 1) підчистки залежить від механічному видаленні частини тексту (найчастіше окремих літер, цифр, штрихів) шляхом стирання гумкою чи вишкрібання гострим предметом; 2) хімічного травлення тексту текст документа в цілому або частково піддається знебарвленню чисмиванию будь-яким хімічним реактивом ; 3) дописування, додруківки, виправлення тексту  на пишучої машинці виробляються підроблювачем з метою зміни котра міститься у документі інформації.; 4) заміни частин документа (фотокартки, листів намногостраничних документах)  виробляється у документах, що засвідчують особу; 5) підробки підписів, відбитків печаток і штампів. Кожен з цих способів має розпізнавальні ознаки підробки.

Документи можуть бути виготовлені рукописним, ма­шинописним, комп'ютерним, поліграфічним або іншим спо­собом, за допомогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових ручок, тушшю, олівцем, друкарською фарбою або іншою речовиною. Як матеріал для виготовлення письмового до­кумента можуть бути використані папір, дерево, фанера, картон, тканина, скло та ін. Документи відрізняються за формою, розмірами, засобами захисту від підробки, текс­том та іншими елементами.

49. Поняття і елементи криміналістичної характеристики злочинів.

Криміналістична характеристика — це система відомостей про певні види злочинів, ознаки суб’єкта злочину (особи злочинця), його мотиви, предмет посягання, обстановку, злочинні способи, які мають значення для виявлення і розкриття таких діянь криміналістичними засобами, прийомами та методами. Для розуміння сутності криміналістичної характеристики необхідно виходити з того, що в ній відображаються особливості певного виду злочинів, які мають значення для їх виявлення і розкриття. Такі особливості називають криміналістично значущими.

Структурну основу цієї системи становлять кримінально-правова та кримінально-процесуальна характеристики: система елементів складу злочину і обставин, що підлягають доказуванню, визначають тією чи іншою мірою структуру кримінологічної та криміналістичної характеристик злочину. Залежно від особливостей того чи іншого виду злочинів структура елементів кримінально-правової характеристики конкретизується включенням відповідних факультативних елементів, наприклад, предмет безпосереднього злочинного посягання, особа потерпілого.

Криміналістична характеристика злочинів ширша за їх кримінально-правову та кримінально-процесуальну характеристики, оскільки містить не лише систему обставин, які мають кримінально-правове значення, а й ряд інших чинників. Отже, конкретизація кримінально-правової характеристики здійснюється за рахунок виділення елементів (наприклад, механізму, способу, обстановки злочину тощо), які мають вирішальне значення для розкриття злочину. При цьому деякі суміжні елементи можуть бути наповнені змістом інших характеристик. До елементів відносяться:

а) особа злочинця, яка характеризується фізичними, соціально-демографічними даними; категорії посадових матеріально відповідальних осіб та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину; чинники, що мали вплив на формування та здійснення злочинної мети, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками тощо;

б) способи готування до злочину (пошук відповідних знарядь злочину, заходи щодо створення лишку сировини, готової продукції, резерву грошових коштів та ін.); способи вчинення злочину (ненасильницькі дії, заходи щодо заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації); способи приховування злочину (маскування злочинних дій);

в) особа потерпілого (демографічні дані, відомості про спосіб життя, риси характеру, звички, зв’язки і стосунки, ознаки віктимності тощо);

г) предмет посягання: грошові кошти, цінні папери, матеріальні цінності у вигляді сировини, палива, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їх споживчої цінності, які можуть належати до різних джерел посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені при їх виробництві за рахунок лишку, який надійшов зі сторони (сторонні цінності), від співучасників, майно, приховане від оподаткування);

ґ) обстановка вчинення злочину: місце як частина матеріального середовища, що включає, окрім приміщення та ділянки місцевості, сукупність різних предметів. До обстановки належать також чинники регулятивного характеру, що визначають порядок діяльності, фактори поведінки людей у побуті й трудовій діяльності;

д) наслідки у вигляді будь-яких змін, викликаних злочином, виражені у фізичній матеріальній шкоді, відображеній у матеріальній обстановці злочину (характерні сліди пошкоджень, викликані злочинними діями, їх локалізація і взаємозв’язок), та моральній шкоді, заподіяній злочином.