44. Позавидові методики розслідування злочинів.

Одночасно з процесом диференціації методик став розгортатися процес своєрідної інтеграції, коли почалися формуватися методики міжвидових груп злочинів, що відображають не видові, а інші особливості скоєння і розслідування об'єднаних видів злочинів.

До таких методик, що отримали достатньо широке відображення слід віднести:

1. методику розслідування злочинів неповнолітніх;

2. нерозкритих злочинів минулих років;

3. злочинів скоєних іноземцями і злочини скоєні проти іноземців.

В основу цих методик покладено: особливості суб'єкта злочину; вплив фактора часу;

специфіка засобів скоєння злочинів.

Завдяки таким ознакам - особливостям в одній групі об'єднуються дуже різні види злочинів: вбивства; грабежі; зґвалтування; крадіжки та інші.

Для розкриття і розслідування цих злочинів виявляються вже нові можливості.

Критерієм для виділення позавидових методик розслідування злочинів може виступати не тільки суб'єкт злочину, але й інші фактори, наприклад, рівень організації і професійності злочинності.

Формування позавидових методик здійснюється за рахунок групування різних видів злочинів на основі характерних ознак, що їх об'єднують, і є орієнтиром та засобом забезпечення успішності роботи щодо їх розкриття і розслідування.

Особливе значення позавидові методики отримали сьогодні, коли докорінним чином змінилася злочинність, з'явилися нові види злочинів, та істотно змінилися способи їх скоєння: використання в якості засобів скоєння злочинів комп'ютерної техніки; вибухових речовин, тощо.

Найбільш актуальна розробка позавидової методики стосовно організованої злочинності. У більшості випадків розслідування злочинів, скоєних цими структурами або на їх замовлення, починається з одиничного факту вбивства, рекету, тощо.

Рекомендації поза видової методики дозволяють: на більш ранньому етапі виявляти ознаки дій такого суб'єкта, або прояв іншого специфічного фактора; цілеспрямовано використати методичні поради відповідної методики.

Найближчим до сутності позавидових методик вважається назва В.В.Радаєва - міжвидові, оскільки головне полягає не в тому, що вони особливі, комплексні, а в тому, що вони об'єднують будь-що специфічне, характерне для різних видів злочинів. Хоча більш точним було б називати ці методики не міжвидовими, а позавидовими, що відображає їх сутність - побудова зовсім за іншим принципом, ніж усі інші, це точка зору професора Бахіна В.П.

45. Поняття та загальна характеристика авторознавчого дослідження.

Авторознавчі дослідження є різновидом криміналістичної експертизи, яка базується на даних психології, лінгвістики (фразеології, граматики), філософії та інших знань, тобто базується на системі знань про умови і закономірності мовленевої поведінки людини. Предметом авторознавчої експертизи є встановлення фактичних даних про особу автора в результаті дослідження тексту документа або інших матеріалів справи. Ці дані фіксуються в висновку ексерта і виступають доказами по справі. Об’єктом дослідження є письмова мова і окремі письмові навички, що дістають у ній свій вияв. Загальними мовними навичками є лексико-фразеологічні , стилістичні, синтаксичні, орфографічні, пунктуаційні, а окремими – стійкі порушення мови та використання певних мовних засобів. . Семантичні ознаки – це ознаки, під якими розуміють значення елементів мови: тема документа; лейтмотив; фактичний матеріал документа- факти, знанням яких характеризується вибір документа (П. І. Б., посада, зазначення місцевості, джерела інформації, події та її подробиць, професійні знання); архітектоніка – побудова документа (вступ, розділи, їх розміщення, висновок, тощо). 2. Стилістичні (стильові) ознаки – це ознаки індивідуального стилю автора, що виявляються у використанні ним певних мовно-виражальних засобів і прийомів для висловлення своїх думок. До них належить: стильова характеристика писемної мови, яка може бути офіційно_ділова, публіцистична (газетна), художня, наукова, літературна, виробничо-технічна, розмовно-побутова; манера викладу: лаконічна або ж багатослівна; композиція – це побудова рукопису в цілому. 3. Лексичні ознаки – це властивий для автора та його рукопису словниковий запас, у якому визначають загальний рівень лексики та її особливості. 4. Граматичні ознаки – характеризують загальний морфологічний рівень грамотності, знання автором рукопису мовних норм граматики та властиві лише йому помилки. Рівень грамотності може бути низьким, середнім і високим. У рукописі, відповідно, виникають характерні помилки, пов’язані з незнанням певного правила. 5. Особливі звички письма – це характерні виділення окремих частин тексту. До них належать підкреслення; зміна нахилу окремих літер або слів; збільшення (зменшення) літер на початку або в кінці слова; нетрадиційні скорочення слів; специфічні способи виправляти літери, скорочувати слова, творити абревіатури, домальовувати елементи, робити вставки тексту та ін.. Цим дослідженням вирішуються питання ідентифікаційного, класифікаційного діагностичного, та ситуаційного характеру. У межах ідентифікаційних завдань встановлюється авторство стосовно конкретної людини, а також тотожність невідомого автора декількох анонімних текстів. До класифікаційних завдань авторознавчої експертизи відносяться: встановлення статі, віку, соціального стану, професійної належності, рівня освіти, місця формування мовних навичок або визначення діалекту. Діагностичні завдання, що вирішуються: встановлення незвичного тимчасового психофізичного стану автора на момент створення тексту та розпізнання у автора стійких патологій мовно-розумових процесів без поставлення діагнозу. Розв’язання ситуаційних завдань передбачає моделювання, відновлення повної або часткової картини мовленевої ситуації, такої як: створення тексту в співавторстві, з імітацією чужого мовлення, з літературно-художньою обробкою. Ситуаційні завдання мають комплексний характер і послідовно складаються з проміжних класифікаційних, діагностичних, ідентифікаційних завдань і проміжних висновків.