- •Види криміналістичної ідентифікації.
- •Види слідів знарядь зламу, особливості їх виявлення, фіксації та вилучення.
- •Види слідів ніг і їх значення у розслідуванні злочинів.
- •Види слідів транспортних засобів. Особливості їх виявлення та фіксації.
- •Використання науково-технічних засобів при огляді місця події.
- •6. Використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів.
- •7. Елементи криміналістичної характеристики економічних злочинів.
- •8. Загальна структура методики розслідування злочинів.
- •9. Загальні положення і наукові основи методики розслідування злочинів.
- •10. Загальні правила виявлення, фіксації і вилучення слідів та їх процесуальне оформлення.
- •11. Засоби криміналістичної тактики.
- •12. Класифікація службових злочинів і загальні методичні положення їх розслідування.
- •13. Криміналістика в системі юридичних наук.
- •14. Криміналістична характеристика посадових злочинів
- •15. Криміналістична характеристика злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків.
- •16. Криміналістична характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
- •18. Криміналістична характеристика статевих злочинів.
- •19. Методи криміналістики.
- •20. Методика криміналістичного дослідження письмової мови та почерку.
- •21. Організація і тактика проведення допиту потерпілого.
- •22. Організація і тактика призначення судових експертиз.
- •23. Організація і тактика проведення огляду місця події.
- •24. Особливості криміналістичного дослідження зброї, боєприпасів та слідів пострілу.
- •25. Особливості побудови та перевірки слідчих версій.
- •26. Особливості початкового етапу розслідуванні крадіжок.
- •27. Особливості початкового етапу розслідування розбоїв.
- •28. Особливості початкового етапу розслідування хабарництва.
- •29. Особливості призначення судових експертиз при розслідуванні екологічних злочині
- •30. Особливості призначення експертиз при розслідуванні комп’ютерних злочинів.
- •31. Особливості розслідування злочинів вчинених неповнолітніми
- •32. Особливості розслідування злочинів проти громадської безпеки
- •33. Особливості розслідування злочинів у сфері використання комп’ютерних технологій.
- •34. Розслідування незаконних дій, пов'язаних із наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами.
- •35. Розслідування злочинів, учинених організованим кримінальним угрупованням.
- •36. Особливості розслідування розбоїв та грабежів.
- •37 .Особливості тактики допиту свідків і потерпілого
- •38. Особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій при розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху.
- •39. Оцінка та використання висновку експерта у доказуванні
- •40. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
- •41. Першочергові слідчі (розшукові) дії при розслідуванні вбивств
- •42. Письмо як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •43. Письмова мова як об’єкт криміналістичного дослідження
- •44. Позавидові методики розслідування злочинів.
- •45. Поняття та загальна характеристика авторознавчого дослідження.
- •46. Поняття та правові засади криміналістичного слідознавства.
- •47. Поняття доріжки слідів та її криміналістичне значення.
- •48. Поняття і види підробки документів.
- •49. Поняття і елементи криміналістичної характеристики злочинів.
- •50. Поняття і класифікація слідчих ситуацій.
- •55. Поняття криміналістичної характеристики та її значення для методики розслідування злочинів.
- •56. Поняття та види слідів у криміналістиці.
- •59. Поняття та загальна характеристика техніко-криміналістичних засобів
- •60. Поняття та види слідчих ситуацій.
- •61. Поняття та структура криміналістичних обліків.
- •62. Поняття та структура криміналістичної техніки
- •63. Поняття та сутність криміналістичної тактики. Її структура
- •64. Поняття, суб’єкти та об’єкти криміналістичної ідентифікації
- •65. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження
- •66. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження
- •67. Призначення експертиз при розслідуванні злочинів у сфері наркотизму
- •68. Процесуальні та криміналістичні особливості пред’явлення для впізнання
- •69. Процесуальні та криміналістичні особливості слідчого експерименту
- •70. Психологічні основи тактики допиту неповнолітніх
- •71. Психологічні основи тактики пред’явлення для впізнання
- •74. Система тактичних прийомів проведення допиту та їх класифікація
- •75. Слідчий огляд і дослідження зброї та слідів пострілу на місці події
- •76. Структура криміналістики та загальна характеристика її складових
- •77. Структура методики розслідування злочинів.
- •78. Судове почеркознавство та його наукові основи
- •79. Тактика допиту в конфліктній ситуації.
- •80. Тактика допиту підозрюваного, що заявив про алібі.
- •81. Тактика огляду трупа на місці його виявлення.
- •82. Тактика проведення допиту свідків, які дають неправдиві показання.
- •83. Тактика проведення огляду місця події при розслідуванні комп’ютерних злочинів.
- •85. Тактичні прийоми проведення допиту в конфліктній ситуації.
- •86. Тактичні прийоми проведення допиту свідків, які дають неправдиві показання.
- •87. Техніко-криміналістичні засоби, що застосовуються для виявлення, фіксації і вилучення доказів.
- •88. Технічні засоби фіксації доказів при розслідуванні злочинів.
- •89. Типові слідчі ситуації та версії початкового етапу розслідування зґвалтувань.
43. Письмова мова як об’єкт криміналістичного дослідження
Письмова мова - це вираження думок людини за допомогою різних засобів мови (синтаксису, орфографії, лексики, пунктуації, стилістики). Письмова мова кожної людини відрізняється стилем викладання, словниковим складом, загальним рівнем грамотності. Для письмової мови людини характерними є індивідуальність і відносна сталість. Писемна (письмова) мова розкриває суть написаного, осягає зміст, стиль і манеру викладу думки, рівень володіння лексичними, граматичними та стилістичними ознаками почерка; а почерк характеризує накреслення письмових знаків та їх окремих елементів. Отже, почерк є графічною (знаковою) стороною письма, тобто динамічною функцією, а писемна (письмова) мова відображає його інтелектуальну функцію. Це означає, що писемна мова є відображенням інтелектуальних навиків людини, а почерк – динамічних.
У процесі розвитку вчення про писемну мову у криміналістиці виник новий напрямок дослідження письма – авторознавство. Цей напрямок дослідження є різновидом криміналістичної експертизи, який базується на наукових засадах по встановленню автора тексту за допомогою даних лінгвістики (фразеології, граматики) та інших галузей знань про мову і писемність. Об’єктами дослідження є писемна мова та мовні навички: лексикофразеологічні, синтаксичні, стилістичні, орфографічні, пунктуаційні та окремі використання певних мовних засобів, зокрема мовні помилки, діалекти, невірне застосування слів тощо. Цим дослідженням вирішуються питання ідентифікаційного, класифікаційного діагностичного, та ситуаційного характеру.
Ознаки писемної мови поділяються на п’ять груп: 1. Семантичні ознаки – це ознаки, під якими розуміють значення елементів мови: тема документа; лейтмотив; фактичний матеріал документа- факти, знанням яких характеризується вибір документа (П. І. Б., посада, зазначення місцевості, джерела інформації, події та її подробиць, професійні знання). 2. Стилістичні (стильові) ознаки – це ознаки індивідуального стилю автора, що виявляються у використанні ним певних мовно-виражальних засобів і прийомів для висловлення своїх думок. До них належить: стильова характеристика писемної мови, яка може бути офіційно_ділова, публіцистична (газетна), художня, наукова, літературна, виробничо-технічна, розмовно-побутова; манера викладу: лаконічна або ж багатослівна; композиція – це побудова рукопису в цілому. 3. Лексичні ознаки – це властивий для автора та його рукопису словниковий запас, у якому визначають загальний рівень лексики та її особливості. 4. Граматичні ознаки – характеризують загальний морфологічний рівень грамотності, знання автором рукопису мовних норм граматики та властиві лише йому помилки. Рівень грамотності може бути низьким, середнім і високим. У рукописі, відповідно, виникають характерні помилки, пов’язані з незнанням певного правила. 5. Особливі звички письма – це характерні виділення окремих частин тексту. До них належать підкреслення; зміна нахилу окремих літер або слів; збільшення (зменшення) літер на початку або в кінці слова; нетрадиційні скорочення слів; специфічні способи виправляти літери, скорочувати слова, творити абревіатури, домальовувати елементи, робити вставки тексту та ін..