3 Організація обліку і контролю власного капіталу

3.1 Поняття, класифікація власного капіталу та основні завдання організації його обліку

Джерелами формування активів підприємства є власні засоби (власний капітал), позичені кошти (позичений капітал).

Гарантією захищеності прав власників підприємства виступає власний капітал, зокрема зареєстрована його частина - статутний капітал. У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (32) власний капітал визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. У зв'язку з таким визначенням власного капіталу можна стверджувати, що в момент створення підприємства його власний (стартовий) капітал втілюєть­ся в активах, інвестованих засновниками і оцінюється за вартістю майна підприємства. Тому на стартовому етапі основна облікова модель набуває вигляду А=К. Саме так трактується початковий ста­тутний капітал П(С)Б0 2 "Баланс", у пункті 37 якого записано, що статутний капітал - зафіксована в установчих документах зага­льна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіта­лу підприємства..

Згідно з Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" всі колективні сільськогосподарські підприємства повинні бути реформовані на засадах приватної власності на землю та майно і створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів ін­ших суб'єктів господарювання. Більшість реформованих сільського­сподарських підприємств стали правонаступниками колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Тому разом з ак­тивами реформовані підприємства успадкували собі всі зобов'язання перед юридичними та фізичними особами. Саме тому стартові умо­ви у них відповідають іншій моделі визначення капіталу. Зо­бов'язання мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників стосовно всіх активів, а тому в реформованих сільськогосподарсь­ких підприємствах навіть в стартовий період їх роботи власний ка­пітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і зобов'язаннями:

К = А - З, (3.1)

де: К - капітал; А - активи; 3 - зобов'язання.

Водночас власний капітал є основою для початку і продовжен­ня господарської діяльності будь-якого підприємства, один із найіс­тотніших і найважливіших показників, оскільки виконує функції визначення:

1. частки приватного підприємця або кожного партнера това­риства в активах підприємства;

2. ступеня впливу на діяльність підприємства;

3. ступеня впливу на розподіл прибутку або збитків;

4. ступеня фінансування ризикових інвестицій;

5. частки при розподілі майна в результаті ліквідації підпри­ємства.

Джерелами утворення власного капі­талу є:

- внески власників підприємства у вигляді грошових коштів та інших активів;

- накопичення сум нерозподіленого прибутку (реінвестування прибутку в капітал), що залишається на підприємстві;

- конвертування зобов'язань;

- дооцінка необоротних активів;

- одержання активів у формі дарчого капіталу.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатковий капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

- неоплачений капітал;

- вилучений капітал.

Виходячи з функцій власного капіталу, джерел його утворення і рівня відповідальності, власний капітал дорівнює:

Вк = (В+Д)-(Ав + 3) (3.2)

де:

В –внески власників; Д – доходи; Ав – вилучений капітал; З – витрати.

Власник поділяє капітал на основний (довгостроковий) і обо­ротний (поточний) капітал.

Капітал в обороті складається з майна та зобов'язань власника — об'єктів, у які вкладено капітал.

Основний капітал складається з основних засобів, нематеріа­льних активів, довгострокових фінансових інвестицій.

Оборотний капітал вміщує матеріальні оборотні засоби, кош­ти у поточних рахунках, короткострокові фінансові вкладення, які можуть здійснити цикл обігу і перетворитися у кошти, тобто вони є ліквідними. Разом з тим під час реалізації матеріальних ресурсів і їх перетворення у гроші не завжди існують сприятливі умови (інфляція, зміна попиту на ринку). Це пов'язано з ліквідні­стю дебіторів, що мають повернути заборговані кошти. Коротко­строкові фінансові вкладення швидко перетворюються на кошти.

Власний капітал засновників поділяється на дві частини: 1) реєстрований; 2) нереєстрований. Перший - це статутний, або пайовий капітал. Другий - додатковий, резервний, страховий капітал і нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Статутний (пайовий) капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридич­них осіб, добровільно розміщених у товаристві. Він складається із сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, отриманих уна­слідок розподілу на паї колективної власності.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу від роз­міщення акцій власної емісії за цінами, що перевищують номіна­льну вартість, дооцінки активів, безоплатно отриманих активів, іншого додаткового капіталу.

Резервний (страховий) капітал використовується згідно з уста­новчими документами: у разі нестач прибутку покриваються ви­трати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації під­приємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Нерозподілені прибутки - це прибутки, отримані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році, у тому числі на­рахування податку на прибуток. Якщо є збитки, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Неоплачений капітал призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства за вкладами до статутного капіталу підприємства.

Вилучений капітал – це зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або інших причин.