63

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Одеський державний аграрний університет

Економічний факультет

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

Курсова робота

з організації бухгалтерського обліку в сільському господарстві

на тему: Організація обліку власного капіталу в СТОВ Агрофірма „Петродолинське» Овідіопольського району Одеської області

Виконав студент 5 курсу 3групи

заочної форми навчання

спец. „Облік і аудит”

Пейчев К.

Керівник:

Одеса - 2014

Зміст

Cтр.

Вступ 3

1. Наукові основи організації обліку і контролю власного капіталу 5

2. Організаційно-економічна характеристика господарства 14

3. Організація обліку і контролю власного капіталу 31

3.1 .Поняття, класифікація власного капіталу та основні завдання організації його обліку 31

3.2 Організація обліку статутного капіталу 34 3.3 Організація обліку додаткового і резервного капіталу 36

3.4 Організація обліку нерозподілених прибутків ( непокритих збитків) 40

5. Організація бухгалтерського контролю за наявністю,

збереженням та використанням власного капіталу 43

3. Організація розвитку бухгалтерського обліку і контролю

власного капіталу 52

Висновки та пропозиції 57 Список використаних джерел 59

Додатки 63

ВСТУП

В даний час в зв’язку з необхідністю внутрішнього розвитку економіки і входження її в світове співтовариство гостро постає питання про збереження і подальший ріст виробничого потенціалу сільського господарства, виходу його з кризи і створення умов для стійкого, ефективного і конкурентноспроможного виробництва.

Основною метою виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової економіки є отримання прибутку і збільшення власного капіталу. По структурі власний капітал включає в себе різні за економічним змістом, принципами формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний види капіталу; нерозподілений прибуток; кошти цільового фінансування. Від того наскільки структура власного капіталу раціональна, залежить фінансовий стан підприємства, його фінансова стійкість, можливість залучення кредитів і розвитку аграрної виробничої організації.

Тому вибрана тема для наукових досліджень є актуальною.

Метою виконання курсової роботи є вивчення стану первинного, синтетичного і аналітичного обліку власного капіталу; проаналізувати організацію внутрішньогосподарського контролю за формуванням і використанням власного капіталу; вивчити можливість автоматизації даної ділянки обліку; на підставі вивченої теорії, законодавчих і нормативно-правових актів, а також фактичного стану справ в господарстві, зробити конкретні висновки і розробити заходи для рекомендації впровадження їх у виробництво з метою покращення обліку, аналізу і аудиту власного капіталу.

Теоретичними передумовами для написання курсової роботи послужили: законодавчі акти з питань фінансово-господарської діяльності, облікуі аудиту, наукові розробки вчених економістів України і зарубіжних.

Об’єктом дослідження вибрано СТОВ Агрофірма „Петродолинське” Овідіопольського району Одеської області, а практичними матеріалами послужили його бухгалтерська та фінансова звітність.(Додаток А).

1 Наукові основи організації обліку і контролю власного капіталу

Удосконалення методів господарювання висуває нові вимоги до обліку, який повинен забезпечити підприємства агропромислового комплексу інформацією, необхідною для здійснення їх виробничо-фінансової діяльності.

Питання удосконалення обліку, аналізу і аудиту власного капіталу широко обговорюються вченими-економістами та економістами-практиками.

Економіст- практик Сахненко О. (34 ) зазначає, що відповідно до статті 144 Цивільного кодексу України до моменту державної реєстрації товарист­ва з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і за­реєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих ак­тивів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, това­риство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного зако­ном мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

Таким чином, якщо товариством допущені збитки, то чисті активи будуть меншими від статутного капіталу. В такому разі товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу.

Щодо вимоги Державної податкової інспекції про зменшення суми статутного капіталу в судовому порядку, то згідно з п. 15 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Оскільки законодавством України передбачені випадки, при яких товариство зобов'язане змен­шити суму статутного капіталу, Державна податкова інспекція може звернутися до суду із позо­вом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, в тому числі й у разі невиконання вимоги про зменшення суми статутного капіталу.

Вчений-економіст Бондаренко В. В. (5 ) відмічає, що важливим елементом оцінки вартості банку є визначення вартості капіталу, який є в його розпорядженні. Це поняття характеризує ціну залучення ним фінансових ресурсів. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в даний банк.

Отже, процес формування капіталу банку нерозривно зв'язаний а оцінкою його вартості. Таку оцінку необхідно послідовно здійснювати за наступними трьома етапами:

1. оцінка вартості власного капіталу;

1. оцінка вартості окремих елементів за­лученого і позиченого капіталу;

2. оцінка середньозваженої вартості сукуп­ного капіталу банку в цілому.

Виходячи із цього, в міжнародній практиці фінансової діяльності, вартість капіталу банку ре­комендується розраховувати па основі викорис­тання так знаної моделі середньозваженої вартості капіталу.

Середньозважена вартість капіталу показує середню дохідність, якої очікують капіталодавці (власники), вкладаючи кошти в банк. Вона залежить від структури капіталу, а також ціни залучення капіталу від власників і кредиторів. Зазначену модель можна деталізувати, виокре­мивши власний і залучений та позичений капітал. Зокрема, вартість власного капіталу можна розраховувати в розрізі капіталу, залученого в результаті емісії простих і привілейованих акцій, нерозподіленого прибутку тощо. Залучений і позичений капітал поділяють на зобов'язання до вимоги, строкові депозити, міжбанкіпські кредити та кредитори.

Головна проблема, з якою стикаються фінан­систи при застосуванні моделі , полягає у визначенні ціни залучення власного капіталу, зокрема значення очікуваної ставки вартості власного капіталу. Це питання досі не знайшло свого повного вирішення ні в теорії, ні в практиці. Серед можливих способів розрахунку очікуваної ставки вартості власного капіталу можна роз­глядати такі:

1) Модель оцінки капітальних актинів (САРМ).

2) Експертний метод підрахунку компонентів ризику.

3) Відношення чистого прибутку на одну акпію до ринкового купсу акцій.

4) Модуль приросту дивідендів (модель Гордона), згідно з якою ціна залучення власного капіталу визначається як відношення прогнозної суми дивідендів на наступний рік до курсу акцій, скоригованого на величену приросту девідендів.

З наведених способів найбільш точним, але й найбільш складним, є модель оцінки власного капіталу САРМ, в основу якого покладено економіко-статистичні методи, а найбільш простим, і тому менш точним, але зате доступним для широкого кола спеціалістів, є експертний метод підрахунку компонентів ризику.

Модель САРМ характеризує процес форму­вання ринкової ціни окремих цінних паперів (інших об'єктів реальних і фінансових інвес­тицій) за умов досконалого ринку капіталів та з урахуванням систематичного ризику, який не підлягає диверсифікації.

Модель оцінки капітальних активів (САРМ) можна уявити у вигляі очікуваної рівноважної рентабельності вкладень, яка дорівнює сумі безризикової процентної ставки та премії за ризик вкладень у певний актив, що визначається як добуток рівня систематичного ризику, влас­тивого цьому активу, та середньоринкової премії за ризик.

Апробовані на прикладі окремих банків методи оцінки капіталу заслуговують на широке практичне використання, адже вклада­ючи кошти в той чи інший об'єкт (банк, промис­лове чи сільськогосподарське підприємство) інвестор хоче знати на яку ставку доходності він може розраховувати. Найбільш обгрунтовано вона може бути встановлена на підставі зазначених методів.

Вчений-економіст Хорохордін М.М. відмічає (40), що на сьогодні не існує єдиної методики визначення оптимальної структури власного капіталу. На думку автора така структура повинна враховувати деякі вимоги.

Для забезпечення специфічних функцій власного капіталу величина статутного капіталу повинна відповідати діючому законодавству. Статутний капітал доцільно оцінювати з точки зору мінімально необхідного розміру на момент створення підприємства і умови, що в процесі функціонування господарських товариств розмір їх чистих активів не повинен бути меншим законодавчо встановленого мінімуму. В даний час переоцінка основних засобів в умовах інфляції привела до значного збільшення додаткового, а не статутного капіталу. Тому співставлення чистих активів більш правильно здійснювати із сумою статутного і додаткового капіталу.

Функціонуючі підприємства повинні мати достатній розмір власного капіталу, який забезпечить їх фінансову стабільність. Його повинно бути достатньо як для формування основних засобів підприємства, так і для мінімального постійного розміру власного оборотного капіталу. Тільки в цьому випадку забезпечується кредитоспроможність позичальників і їх фінансова стійкість.

Для реалізації однієї з основних функцій капіталу – здатність приносити дохід, критерієм можить бути ефективність використання капіталу. Найбільш ефективне його використання можливе лише при умові залучення кредиту, не дивлячись на платність останнього. Співвідношення власного і позиченого капіталу повинне мати оптимальне значення.

До складу власного капіталу входить нерозподілений прибуток, частина якого повинна бути спрямована на розвиток виробництва.

При визначенні оптимальної структури власного капіталу сільськогоподарських підприємств необхідно враховувати ряд специфічних особливостей, які впливають на кругообіг засобів в аграрній сфері.

Вчений-економіст Петрик О. (31) пропонує до основних питань програми аудиту власного капіталу віднести такі:

1. Перевірка регістрів обліку власного капіталу.

2. Перевірка розміру статутного фонду заявленого та сплаче­ного, його відповідності законодавчо встановленому мінімуму.

3. Перевірка складу та структури статутного фонду.

4. Перевірка правильності відображення в обліку вилученого капіталу: порядок викупу акцій власної емісії та їх подальше ви­користання, аналіз співвідношення ціни викупу і номінальної вартості акцій.

5. Вивчення супровідних документів з погляду суттєвості операцій, які впливають на сплачений капітал, внесений капітал чи викуплені власні акції.

Вчений-економіст Стасишен М. відмічає (38), що власний капітал виконує слідуючі функції :

-довгострокове фінансування (перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго);

- відповідальність і захист прав кредиторів - відображений в балансі власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

- компенсації понесених збитків - тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

- кредитоспроможність - при наданні кредиту за інших рівних умов перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

- фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

- самостійність і влада — розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

- розподіл доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Виходячи з вищезазначеного, слід зробити висновки, наскільки важливо в ринкових умовах господарювання володіти інформацією про наявність і використання власного капіталу, яка в одинаковій мірі необхідна як внутрішнім так і зовнішнім користувачам. А тому виникає необхідність в подальшому удосконаленні бухгалтерського обліку, аудиту і аналізу власного капіталу сільськогосподарських підприємств.

Вчений-економіст Кучеренко Т.Є. ( 25) відмічає, що діюча сьогодні методика заповнення Звіту про власний капітал є досить складною для практи­куючих бухгалтерів. Крім того, вона неповністю задовольняє інформаційні потреби користувачів звітності. З метою усунення вищезазначених недоліків автор вносить деякі пропозиції.

На думку автора, яку ми розділяємо, у другому розділі Звіту доцільно було б розмістити всі статті, які відображують зміни у складі іншого додаткового капіталу на субрахун­ках 423 «Дооцінка активів». 424 «Безоплатно оде­ржані необоротні активи». 425 «Інший додатковий капітал», 426 «Фонд майна соціальної сфери та загального користування». Для цього рядок 270 «Безплатно отримані активи» із шосто­го розділу «Інші зміни в капіталі» перенести в другий розділ, до якого також включити статтю «Знос (амортизація) дооцінених і безоплатно оде­ржаних необоротних активів».

Виходячи із зазначених пропозицій назву другого розділу слід змінити на «Інший додатковий капітал”.

Ос­кільки формування показників внесків учас­ників відбувається паралельно із збільшенням статутного капіталу, додатково вкладеного капіталу, то доцільно було б роз­містити статті, які призводять до їх збільшен­ня у четвертому розділі. При формуванні ок­ремих статей розділу «Внески учасників» слід вказувати конкретно назву ка­піталу, який збільшується, тобто Емісійний дохід чи Інший вкладений капітал.

Таким чином, збільшення статутного капі­талу за рахунок внутрішніх джерел підпри­ємства, таких як дооцінка основних засобів, при­буток відображають відповідно у другому і третьому розділах Звіту про власний капітал (ф. № 4), а за рахунок внесків учасників і зас­новників — у четвертому розділі.

У розділі «Вилучення капі­талу» доцільно розмітити всі статті, що змен­шують статутний капітал та впливають на зміну додатково вкладеного капіта­лу за результатами операцій з викупу акцій.

Розділ «Інші зміни в капіталі» слід назвати «Вико­ристання резервного капіталу», за окремими статтями якого відображати зменшення резерв­ного капіталу внаслідок його використання. Сума ж поповнення резервного капіталу може залишитися в розділі «Чистий прибуток (зби­ток) за звітний період».

Таким чином, в кожному розділі Звіту про власний капітал (ф. № 4) будуть згруповані статті, що відображатимуть всі зміни, які відбуваються в складі окремих видів власного капіталу.

Внесення запропонованих змін до форми Звіту про власний капітал спростить трудомісткий процес складання цієї форми звітності для бухгалтерів-практиків і сприятиме вдосконаленню методики скла­дання фінансової звітності.

Вчений-економіст Широбоков В.Г. відмічає (41), що в умовах інфляції статутний капітал, який складається в основному із коштів, за своєю структурою є найбільш нестійким. В такому випадку підприємства мають великий ризик. Тому необхідно включить в діюче законодавство норми щодо обмеження коштів в статутному капіталі. Це збереже його реальну оцінку і стабільність. В даний час немає затвердженої методики розрахунку впливу інфляції на показники фінансової звітності. Головним наслідком цього є недостатня об’єктивність фінансової звітності. З метою підвищення достовірності обліку і контролю доцільно переглядати величину статутного капіталу з певним проміжком часу. Дану вимогу необхідно зазначити у відповідних законах. Крім того необхідно створювати резерв страхування майна від втрат в умовах гіперінфляції. Створення резерву необхідно здійснювати за рахунок збільшення власних джерел, як це робиться в світовій практиці.