17) Адаптаційні і компенсаторні реакції організму на дію екологічних чинників.

Адаптивна реакція організму - в біології - процес пристосування організму і його функцій до мінливих умов середовища. Адаптивна реакція організму визначається вродженої та набутої пристосувальними реакціями організмів на клітинному, Органному, системному і організмовому рівнях.

Основною умовою існування організму є його здатність забезпечувати гомеостаз, тобто постійність внутрішнього середовища. Незважаючи на безперервні рівні зміни довкілля, організм утримує в певних межах не тільки біологічні константи крові, лімфи і тканинної рідини, а й фізіологічні функції (кровообіг, терморегуляцію, дихання, обмін речовин), допускаючи коливання цих показників у вузькому діапазоні. Різноманітні комбінації регулювальних, координувальних і коректувальних гомеостатичних реакцій, які здійснюються з участю нервових, ендокринних і обмінних факторів, створюючи оптимальні умови для існування організму за дії не тільки помірних, але й надпорогових подразників. Такі реакції називаються пристосувальними або адаптаційними. Вони спрямовані на виживання та відновлення клітин і тканин у незвичних умовах існування. Проте, надто сильний подразник може привести клітину до загибелі ще до настання адаптації або ж за умови її зриву. У таких випадках корекція порушеного гомеостазу здійснюється шляхом компенсації, тобто заміщення функцій. Незважаючи на деяку різницю між пристосуванням і компенсацією, їх часто об’єднують терміном “компенсаторно-пристосувальні реакції”.

Сукупність цих реакцій можна поділити на 2 групи: специфічні неспецифічні. Перші представлені реакціями “антиген-антитіло”. Неспецифічні реакції поділяють на 2 групи : функціональні й морфологічні. До них належать рефлекторні реакції (затримка дихання, блювання), гарячка, фагоцитоз, активізація та інші.

Морфологічними реакціями є гіпертрофія, гіперплазія, організація

18. Людина і природа. Людство і людина як велика система.

Первісна людина поводилася в природному середовищі, як і всі інші представники тваринного світу: шукала їжу, ховалася від непогоди в природних захистках, пристосовувалась до особливостей довкілля. Так продовжувалось більше мільйона років - з періоду, який датується цифрою 3,5 мільйона років тому, коли троє прямоходячих індивідів пройшли по вулканічному пилові і залишили сліди для нащадків, до періоду, в якому почалося використання вогню, свідчення про який знаходять у печерах. Людство як один з видів біосфери формувалося під впливом природного довкілля і одночасно впливало на його стан.

Описана картина взаємовідносин між людиною і природою збереглася і на більшій частині антропогенезу - ери homo sapiens, яка налічує 35-40 тисяч років. Використання енергії відрізняло людей від інших представників живої природи. Піклування про житло, одяг, про знаряддя полювання та збирання рослинної їжі не вносило принципових змін у відношення до природного середовища.

Крута зміна відбулася з початком агрокультурного періоду (10 тисяч років тому), коли люди для їжі та господарських потреб почали розводити худобу в неволі і вирощувати рослини. З'явився вплив на ґрунт, ліс, поверхневі води. Домашня худоба виїдала і витоптувала рослинність. Ліси випалювалися для перетворення території в тимчасову ріллю. Тимчасову тому, що коли знижувалася природна родючість ґрунту, люди переходили на іншу ділянку. В посушливих регіонах почали будувати зрошувальні канали. До теплової енергії вогню додалася енергія руху річкової води, яку використовували для подрібнення зерна та інших потреб. Збільшилася площа земель, використана під будівлі та дороги. 

По-перше, набагато підсилились прямі та зворотні зв'язки природного та біологічного походження внаслідок демографічного вибуху людства. По-друге, могутня техногенна дія породила реакцію бумерангового характеру природи на автора і керівника техніки - людство. По-третє, через зв'язки управління людство має змогу впливати на дію техніки, тобто на техногенні зв'язки" а також на природу - мається на увазі природоохоронна діяльність суспільства.

Тому сьогодні можна класифікувати вплив людства на природу за двома силами: позитивний (конструктивний); негативний (деструктивний).

Під позитивним впливом мається на увазі робота по збереженню природних об'єктів та по збільшенню біологічного та географічного різноманіття. Ці роботи мають такі напрямки:

- заповідний, метою якого є охорона рідкісних тварин і рослин, збереження унікальних ландшафтів, створення умов для відновлення зникаючих представників біосфери. Такі роботи проводяться на природних територіях чи в штучно створених об'єктах. До останніх відносяться зоологічні та ботанічні сади і парки;

- споживацький (господарський) - мається на увазі одержання і вирощування нових, не відомих природі сортів рослин, порід тварин, птахів, риб. Висаджування лісів, лісосмуг. Зариблення озер, річок, морів. Мета такої роботи - отримати їжу, робочих тварин, корисні людині продукти. Разом з тим біосфера збагачується внаслідок збільшення біорізноманіття;

- декоративний, коли для вдоволення естетичних потреб люди виводять і розводять нові види кімнатних тварин, рослин, квітів, птахів або створюють нові чи покращують існуючі ландшафти, об'єкти садово-паркової культури і таке інше;

- рекреаційний - для покращення умов відпочинку та оздоровлення на одноманітних територіях люди будують ставки, висаджують парки та таке інше.

Людина - це цілісна система. Система - сукупність елементів ізв'язків між ними, що функціонують як єдине ціле та мають єдинуціль - функціонування.

Людина - це система з пірамідальним принципом будови, яка маєтри рівні:

Нижній, соматичний (soma - тіло). Середній, психічний (psyche - душа). Верхній, духовний (грецьке nous - дух). Останній рівень над-свідомість - ірраціональна творча сфера.

Людина є частиною світу, а тому його підсистемою. У свою чергу в собі, у своїй біологічній структурі людина має мінісистеми, в якихвідображено весь організм. Це радужна оболонка ока, вушна раковина, язик, шкіра, слизова носа, особливості долоні, ступні.