8) Структура антропоекосистеми.
Для вивчення взаємодії окремої групи людей чи всього населення з навколишнім середовищем на обмеженій території на тлі конкретних зовнішніх умов розглядають різні процеси життєдіяльності населення. Складові життєдіяльності аналізують з огляду на такі показники середовища існування людей, як умови клімату, запаси і гідрологічний режим джерел водопостачання, їх хімічний склад, характер рельєфу й особливості рослинного світу, а також соціально-економічна ситуація в регіоні, місцеві і національні звичаї, релігія, ступінь забруднення довкілля, рівень благоустрою житла й забезпечення населення житлом, специфіка праці та її організація, тип харчування та ін. Антропоекосистему утворює сукупність компонентів і поєднуючих їх процесів, що відбуваються у певному просторі і в конкретний проміжок часу. Для дослідницьких цілей зазвичай створюють моделі відповідних антропоекосистем (рис. 1.1). У центрі моделі знаходиться спільнота людей, що взаємодіє з природою, господарством, соціально-економічними умовами та населенням, частиною якого є (населення міста — частина населення регіону, населення регіону — частина населення країни, працездатне населення — частина всього населення та ін.). Суттєво впливає на людину забруднення довкілля. Водночас всі елементи зовнішнього оточення взаємодіють між собою, формуючи велику систему.
Рис. 1.1. Модель антропоекосистеми Властивості окремих елементів і всієї сукупності чинників зовнішнього середовища та їхні перетворення зумовлюють зміни основних характеристик спільноти людей — демографічної поведінки, екологічної свідомості, рівня здоров’я, професійних переваг, рівня освіти і культури. Ці зміни можуть бути як позитивними, так і негативними.
9)Рівні дослідження антропоекосистем.
ГЛОБАЛЬНИЙ. Вивчення таких обшир нихтериторій, як, наприклад, вся Росія або крупні її регіони, а також антропоекосфери в цілому;
РЕГІОНАЛЬНИЙ. Здійснюються на достатньообширних територіях і відповідають інтересам регіонального проектування іпланування, оскільки охоплюють територію в декілька десятків тисяч квадратнихкілометрів, що відповідає розмірам індустріально розвиненої адміністративноїобласті, краю або республіки;
ЛОКАЛЬНИЙ. Вивчення конкретних популяційлюдей в реальній обстановці невеликого регіону, району міста. Розміритериторіального об'єкту, що вивчається, диктуються метою роботи, можливостямидослідницького колективу, щільністю населення, ступенем різноманітності антропоекологічноїситуації в регіоні, що вивчається.
МІКРОЛОКАЛЬНИЙ. Обмежений простір з невеликоюгрупою людей, що знаходиться в його межах (приклад ‑ кабіна космічногокорабля з екіпажем).
10) Динаміка і функціонування антропоекосистем.
Під час дослідження структури і динаміки антропоекосистеми, вивчення і прогнозування її поведінки, управління нею особливу увагу слід зосередити на вивченні потоків інформації, речовини і енергії, які поєднують блоки систем зі спільнотами людей, а також на змінах просторово-часових характеристик антропоекосистеми. Територіальні межі антропоекосистеми. Будь-яка антропоекосистема займає певний простір, існує на конкретній території. Зміни її площі зумовлюють зміни самої антропоекосистеми. Трансформація однієї системи в іншу може відбуватися еволюційним шляхом, поступово. Зміна території антропоекосистеми найчастіше відбувається упродовж тривалих історичних проміжків часу і пов’язана з її саморозвитком, тобто йдеться про просторово-часову динаміку. Іноді швидке збільшення чи зменшення площі досліджуваної антропоекосистеми зумовлює зміну її характеристик і, відтак, появу цілком нової антропоекосистеми на місці зниклої. Такі зміни зазвичай спричинюють інтенсивні зовнішні чи внутрішні процеси, що переважно призводить до небажаних, а часто і трагічних для людських спільнот Тривалість існування антропоекосистеми. Її обмежують і обумовлюють соціальні та господарські перетворення. Суттєві зміни кожного з основних елементів антропоекосистеми (природи, господарства, спільноти людей) призводять до змін і появи іншої антропоекосистеми. мінюються чисельність, структура населення, умови його життя, спосіб мислення та ін. Отже, розглядаючи визначені тимчасові ряди для будь-яких антропоекологічних явищ і процесів, необхідно зважено вибирати часові відрізки, у межах яких можна буде коректно здійснювати порівняння чи будувати прогнози. Інформаційне поле антропоекосистеми. Інформаційні потоки формують інформаційне поле антропоекосистеми. Інформацію, яка циркулює усередині неї, можна поділити на кілька рівнів. Першим є етнічний рівень, тобто запас культурних цінностей, релігійно-магічних, філософських, етичних уявлень, що формують етнічну самосвідомість спільноти як частини визначеного народу. Другий рівень формують ті знання і уявлення, що пов’язані зі ставленням системи до інших антропоекосистем подібного чи, навпаки, протилежного типу. Як третій рівень можна виділити конкретні знання, які накопичено в колективі і становлять його локальну специфіку: агротехнічні навички і спостереження, отримані у процесі ведення землеробського господарства на місцевих ґрунтах, навички випасання тварин в умовах конкретного ландшафту, знайомство з мисливськими угіддями тощо.