29. Екологічно безпечні способи поліпшення якості харчових продуктів. (точніша в-дь на ст.187)

Для того, щоб підвищити якість харчової продукції і відповідно її конкурентоспроможність необхідно:

- забезпечити вітчизняні переробні підприємства високоякісною сільськогоспо-дарською сировиною;

- підвищити технічний та технологічний рівень підприємств;

- підвищити увагу державних органів всіх рівнів до проблеми якості сільськогосподарської та харчової продукції;

- запровадити на усіх підприємствах, що працюють на зарубіжних та вітчизняних ринках систем управління якістю та безпечністю харчової продукції, побудованих на принципах НАССР;

- створення програм фінансування проектів по підвищенню якості продукції.

Отже, якість є одним з основних факторів підвищення конкурентоспроможності на вітчизняних та зарубіжних ринках. Тому підприємствам харчової промисловості необхідно приділяти велику увагу даному фактору, хоча він і потребує додаткових витрат. Проте ці витрати повністю компенсуються за рахунок отримання додаткових прибутків, так як існує високий попит на високоякісну та екологічно безпечну продукцію харчування. Високі стандарти якості допомагають вітчизняним підприємствам завоювати зарубіжні ринки, тому встановлення таких стандартів повинно бути першочерговою задачею державних органів управління.

Для запобігання втрат і псування необхідно забезпечити в складських приміщеннях оптимальний режим зберігання товарів відповідно до їхніх фізико-хімічних властивостей. Режим зберігання передбачає певну температуру, швидкість руху повітря, відносну вологість. Варто суворо слідкувати за дотриманням термінів реалізації продуктів, особливо швидкопсувних. Так, крупнокускові напівфабрикати з м'яса зберігаються 48 год. при температурі 2-6°С, порціонні без панірування напівфабрикати - 36 год.; порціонні паніровані напівфабрикати - 24 год.; напівфабрикати м'ясні січені- 12 год.; риба всіх найменувань - 48 год. при температурі 0-2°С; риба заморожена - 24 год. при тій же температурі; молочнокисла продукція зберігається не більше 36 год. при температурі 2-6°С.

30. Особливості розповсюдження природних токсинів.

Звідки беруться токсини в організмі?

- По-перше - можна їх вдихати з повітрям або вживати разом з їжею. Можуть потрапляти в організм із зубних пломб, виготовлених з синтетичних матеріалів. Якщо вони виконані з важких металів, наприклад: олово, алюміній або кадмій, також з навколишнього середовища. Клітини нашого організму теж виробляють токсини, якщо в них відбуваються погані хімічні реакції. Кожна клітина потенційно може почати її виробляти, а завданням нашого організму є виведення токсинів через шкіру і легені.

Токсин (від грец. toxikon — «отрута для використання на стрілах») — отруйна речовина, що виробляється живими клітинами або організмами. Індивідуальна сполука, що спричиняє отруєння. Токсини майже завжди є білками, здатними до породження хвороби при контакті або абсорбції тканинами тіла через взаємодію з біологічними макромолекулами, наприклад ферментами аборецепторами. Токсини значно відрізняються силою дії від незначних (як токсин бджолиного укусу) до майже негайно смертельних (як зміїна отрута). Токсини також відрізняються механізмом дії, і можуть бути надзвичайно складними (отрутаконичного равлика містить десятки маленьких білків, кожен з яких націлений на специфічний нервовий канал або рецептор), або відносно простими маленькими білками.

оксини в природі мають дві первинні функції:

• Напад (павук, змія, скорпіон, медуза, оса)

• Захист (отруйна жаба, смертельний паслін, бджола, оса)

• Деякі найкраще відомі типи токсинів за принципом дії включають:

• Некротоксини (Necrotoxins) — викликають некроз (смерть) клітин, з якими вони стикаються, і знищують всі типи тканин. Некротоксини передаються через кровотік, але поражають всі тканини. У людини, до цих токсинів найчутливіші шкіра і м'язи. Організми, що виробляють некротоксини, включають:

  • Павук коричневий відлюдник.

  • Necrotizing fasciitis («хижі» бактерії)

• Гемотоксини (Heamotoxins, Haemorrhaginstoxins) — токсини, які ушкоджують кровоносні судини і викликають кровотечу.

• Гемолітичні токсини (Haemolysinstoxins) — токсини, які ушкоджують червоні кров'яні тільця.

  • Ямкоголові змії, наприклад гримуча змія.

• Нейротоксини (Neurotoxins) — перш за все впливають на нервові системи тварин. Організми, що виробляють нейротоксини, включають:

  • Павук Чорна вдова і деякі інші павуки.

  • Скорпіони.

  • Кубомедузи.

  • Змії Elapidae.

  • Коничний равлик.

• Міотоксини (Myotoxic) — токсини, що ушкоджують м'язи.

• Нефротоксини (Nephrotoxins) — токсини, що ушкоджують нирки.

• Кардіотоксини (Cardiotoxins) — токсини, що ушкоджують серце.