22. Адаптації організму людини до дії фізичних чинників.

(+ст.217підручника)

У процесі еволюції людина пристосувалася до певної якості природного

навколишнього середовища, і будь-які зміни його небайдужі для здоров'я

людини і можуть призводити до виникнення захворювань. Навколишнє

середовище не індивідуальне, а загальне для цілої популяції, тому

забруднення довкілля в одному місці може проявлятися за десятки-тисячі

кілометрів в іншому, яскравим прикладом чого є аварія на Чорнобильській

АЕС.

Саме механізм адаптації, вироблений у результаті тривалої еволюції, забезпечує можливість існування організму в постійно мінливих умовах середовища. Різка зміна умов зовнішнього середовища, що несе погрозу організмові, запускає його складну адаптивну реакцію. Основною регуляторною системою останньої є гіпоталамо - гіпофізарноадреналова система, діяльність якої, в остаточному підсумку, і перебудовує активність вегетативних систем організму таким чином, що зрушення гомеостазу усувається або завчасно припиняється. У цій адаптивній перебудові активно бере участь і нервову систему, особливо її гіпоталамичний відділ. У центральній нервовій системі відбуваються зміни клітинного обміну, зокрема , підвищується метаболізм найважливіших біологічних макромолекул - РНК і білків. Після ліквідації порушень гомеостазу метаболізм макромолекул у нервових структурах, що беруть участь у процесі адаптації, усе ще залишається зміненим. У цьому і полягає механізм адаптації: якщо погроза ушкодження гомеостазу повториться, вона буде протікати вже на тлі зміненого, адаптованого до стресорного впливу метаболізму клітинних структур.

Розрізняють три типи пристосувально-адаптивної поведінки живих організмів:

· втеча від несприятливого подразника;

· пасивне підкорення йому;

Адаптація здійснюється за допомогою нервової й ендокринної систем.

У живих організмів є три види регуляції:

1. Гуморальна (рідинна) – регуляція через рідинне середовище організму

(кров, лімфу, тканинну рідину). Це найдавніший вид регуляції. Він був

характерний для давніх організмів.

Основні недоліки цього виду регуляції:

уповільнена реакція – регуляція діється протягом певного часу

(наприклад, при прийманні таблеток, уколах);

відсутність конкретного адресата (впливає на багато органів і систем

організму з появою побічних ефектів. Наприклад, при прийманні аспірину

спостерігається внутрішньошлунковий крововилив – 1 таблетка – 0,5 мл

крові).

2. Нервова регуляція. З'явилася у ході еволюції живих організмів. При

цьому типі регуляції вплив фактора сприймають рецептори (нервові

закінчення), що передають сигнал аналізаторам (групи рецепторів – органи

чуттів), і далі в центральну нервову систему (головний і спинний мозок),

яка приймає рішення і віддає виконавчу команду (відповідна реакція).

Переваги цього виду регуляції полягають в швидкості реакції (до 110

м/с), а також у впливі на конкретний орган.

3. Гормональна регуляція є різновидом гуморальної регуляції.

Здійснюється за рахунок гормонів, тобто речовин, що виробляються в

залозах внутрішньої секреції. Це цілеспрямований тип регуляції, проте

вона відбувається поволі.