Психологія особистості

1. Поняття про особистість в психології. Сучасні теорії особистості.

2. Структура особистості.

3. Самосвідомість особистості.

4. Самооцінка та рівень домагань особистості.

5. Психологічний захист особистості.

1. Поняття про особистість в психології. Сучасні теорії особистості.

Людина народжується індивідом, тобто має специфічну будову тіла, структуру мозку та ін., що відрізняє її від представників тваринного світу. Індивід – приналежність новонародженої істоти до людського роду.

Індивід поступово перетворюється в особистість – це соціальна якість індивіда, яка набута в процесі спілкування і діяльності з іншими людьми.

Індивід та особистість єдині, але не тотожні, тобто можуть існувати факти:

• Є індивід, а відсутня особистість (новонароджена дитина, психічно хвора людина);

• Є особистість, але нема індивіду (Остап Бендер – вигадана особистість) – квазіособистість.

Індивідуальність – це сукупність індивідуально-психологічних рис, які відрізняють людину від інших людей, створюють її неповторність.

Індивідуальність і особистість єдині, але не тотожні. Індивідуальне не є особистісним (спритність). Особистісні риси проявляються в спілкуванні з іншими людьми; якщо ця риса знаходиться у внутрішньому плані, її ніхто не бачить – вона індивідуальна.

Сучасні теорії особистості

Всі теорії можна згрупувати у підходи:

І. Біогенетичний підхід (біологізаторський). З точки зору представників цього підходу розвиток особистості людини іде за законом рекапітуляції: онтогенез є повторення філогенезу, тобто людина в індивідуальному розвитку повторює еволюційний розвиток. Особистість формується з процесом дозрівання. Основний фактор, що впливає на розвиток особистості – біологічний фактор, тобто те, що закладено природою в процесі формування розвинеться (вище голови не стрибнеш).

Розподіляли біологічний фактор на :

Спадковість (генотип: будова тіла, група крові, особливості нервової системи)

Вродженість (зміни, які були набуті дитиною під час внутріутробного розвитку)

ІІ. Соціогенетичний (соціологізаторський). Основний фактор, який впливає на розвиток особистості – соціальний. Все, що є в особистості є наслідком навчання і виховання, наслідком впливу суспільства. Людина є “табула раса” (чиста дошка). До соціального фактору входять: кліматичні умови, економічні умови, менталітет та ін.

На сьогоднішній день спостерігається “нахил” до соціологізаторського підходу.

ІІІ. Підхід конвергенції: поєднали біологізаторський і соціологізаторський підходи. В основі розвитку особистості лежать біологічні фактори і соціальні фактори, але перевага надається суспільному впливу.

2. Структура особистості. І. Теорія особистості а.В. Петровського

В особистості виділив три під структури:

• Інтроіндивідна (внутрішньоіндивідна) ті особистісні риси, які знаходяться у внутрішньому плані особистості, є індивідуальними (особливості характеру, темпераменту, звички, здібності).

• Інтеріндивідна (зовнішньоіндивідна) ті риси, які проявляються в спілкуванні з іншими людьми (комунікабельність, заздрість, щирість, доброта та інші)

• Метаіндивідна (надіндивідна) ті риси, якими особистість може бути представлена в інших людях, ті риси, за яким її пам'ятають (не можна згадати образ людини, а риси особистості пам'ятають.

Вивів поняття персоналізації – реалізація особистості людини в суспільстві в процесі спілкування і діяльності. Довів, що у кожної нормальної особистості є потреба в персоналізації, щоб її помітили. Персоналізація можлива лише в діяльності.

Квазіперсоналізація – задоволення потреби в персоналізації поза діяльністю (люди, які багато говорять, але мало роблять).

Дав визначення безособистісності – це індивід, який не спричиняє ніяких змін в оточуючому середовищі.

ІІ. Структура особистості за Платоновим К.К.

Підструктури:

• Біологічна (те, що відноситься до біологічного фактору: вікові і статеві особливості, особливості нервової системи);

• Форм відображення (особливості протікання психічних процесів кожної людини: мислення, пам'яті, воля і тд.);

• Досвіду (ті знання, уміння, навички, які набуваються людиною в процесі навчання – індивідуальний досвід);

• Спрямованості (система мотивів, які визначають життєву активність людини, її напрямок у відносно стійких умовах).

Спрямованість		Ділова (вчитися, щоб стати педагогом)
		Колективістська (вчуся, бо подобається спілкуватися)
		Особистісно-утилітарна (приходжу на лекцію, щоб не покарали; вчуся, щоб не забрали в армію)

Спрямованість цілком залежить від суспільства, і світогляд, який формується в результаті спрямованості є тільки соціальним.

ІІІ. Структура особистості за Фрейдом:

Воно – несвідоме (установки, прагнення, бажання)

Я – риси, які складають сутність особистості

Зверх “Я” – совість – певні особистісні риси, які керують спілкуванням людини в суспільстві (норми, права, обов'язки).

Чим більше пізнавати себе, тим менше тиск зверх “я” і воно.