
- •Спілкування
- •1. Поняття про спілкування та його види.
- •IV. За закінченістю:
- •V. В залежності від засобів:
- •2. Спілкування як обмін інформацією. Невербальні і вербальні комунікації.
- •Мовлення як процес спілкування за допомогою мови, його фізіологічні механізми і розвиток у дітей. Мовлення вчителя.
- •Спілкування як міжособова взаємодія.
- •5. Спілкування як розуміння людьми один одного. Психологічні механізми сприймання людиною людини.
- •Психологія особистості
- •Поняття про особистість в психології. Сучасні теорії особистості.
- •Сучасні теорії особистості
- •2. Структура особистості. І. Теорія особистості а.В. Петровського
- •3.Самосвідомість особистості.
- •Самооцінка та рівень домагань особистості
- •Неадекватна
- •Психологічний захист особистості.
- •Темперамент
- •Тема 2. Характер
Спілкування
Поняття про спілкування та його види.
Спілкування як обмін інформацією. Невербальна і вербальна комунікації.
Мовлення як процес спілкування за допомогою мови.
Спілкування як міжособова взаємодія. Основні засоби впливу в процесі спілкування.
Спілкування як розуміння людьми один одного. Психологічні механізми сприймання людиною людини.
1. Поняття про спілкування та його види.
Людина перетворюється на людину завдяки праці і спілкуванню.
Спілкування – це багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, що породжений потребами їх спільної діяльності.
Багатоплановий → 3 сторони спілкування:
Комунікативна – як процес обміну інформацією.
Інтерактивна – як обмін діями, як взаємодія.
Перцептивна – як сприймання людьми один одного.
Зв'язок спілкування і діяльності.
Спілкування і діяльність – 2 основні категорії психології.
На сонові зв'язку спілкування і діяльності виділено 2 рівні спілкування:
спілкування першого роду – спілкування виступає складовою частиною діяльності, тобто спілкування обслуговує діяльність.
спілкування другого роду – діяльність є складовою частиною спілкування (витвори мистецтва, щоб поспілкуватись з великою кількістю людей, людина приступає до діяльності), спілкування первинне, а діяльність вторинна.
Види спілкування:
І. В залежності від контингенту учасників спілкування:
міжіндивідне – між 2 людьми;
групове – люди 2-х груп спілкуються між собою;
індивідно-групове – лектор зі студентами.
ІІ. За мірою опосередкованості:
безпосереднє – віч-на-віч;
опосередковане – за допомогою додаткових технічних засобів (по телефону), може опосередковуватись третьою особою.
ІІІ. За закінченістю:
короткочасне – для вирішення конкретних проблем;
довготривале – дружні стосунки.
IV. За закінченістю:
закінчене – в процесі спілкування сторони прийшли до вирішення проблеми, консенсусу, компромісу;
незакінчене.
V. В залежності від засобів:
спілкування за допомогою трудових дій;
спілкування за допомогою мови (мовленнєве);
знакове – письмо – листування, малюнки – піктограми.
Педагогічне спілкування – це процес взаємодії педагога та учнів, змістом якого є обмін інформацією, здійснення учбово-виховного впливу та організація взаєморозуміння. Це специфічна система прийомів і способів об'єднання педагогів і учнів в процесі учіння і навчання.
Педагогічне спілкуванні з одного боку виступає як емоційний фон педагогічного процесу. Крім того є змістом цієї трудової діяльності.
Зміст педагогічного спілкування:
пед. сп-я виступає як засіб передачі інформації, як засіб вирішення учбових задач.
пед. сп-я виступає як система прийомів, які забезпечують виховний вплив.
виступає як найважливіша умова виховання індивідуальності школяра.
це спосіб організації взаємодії між учнями і педагогом.
Рівні спілкування:
• макрорівень – рівень найтіснішого спілкування, найбільш довірливе (у сім'ї), спілкування може торкатися різних аспектів, проблем.
• мезорівень – властивий для достатньо глибокого спілкування стосовно певної проблеми.
• мікрорівень – поверхневе спілкування (семінарські заняття.)