14.Податкове зобов’язання та податковий кредит з податку на додану вартість

Обчислення податку на додану вартість.

3. Продаж товарів здійснюються за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

П латник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити порядковий номер, дата виписування, назву юридичної особи, податковий номер платника податку, місце розташування, ціну продажу без врахування податку, ставку податку на суму податку, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні вести окремий облік з продажу і придбання операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та звільнених від оподаткування.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу, а у разі продажу товарів за готівкові кошти - дата їх перебування в касі платника податку;

• або дата відвантаження товарів, а для робіт-дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку;

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Указу Президента "Про деякі змини в оподаткуванні №857/98 від 07.07.98 який набув чинності 01.10.98 р. реалізація продукції відбувається з попередньою оплатою та без оплати. Згідно з цим Указом термін дати визначення податкових зобов'язань і податкового кредиту з дати одержання (сипати) коштів переноситься' на дату відвантаження (одержання) продукції і товарів.

15.Земельний податок, платники податку та порядок розрахунку

передбачено, що використання землі є платним, платником податку за землю є власник землі або землекористувач, тобто юридична або фізична особа, права якої на земельну ділянку відповідно до Земельного кодексу України повинні бути засвідчені актом на право власності або право користування. Виходячи з площі земельної ділянки, що вказана у такому акті, розраховується податок на землю, з урахуванням її грошової оцінки.

встановлено, що ставка земельного податку з земель, грошова оцінка яких проведена, складає 1 % щодо їх грошової оцінки, крім земельних ділянок, вказаних у частинах п'ятій-десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Статтями 8 та 11 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що при обчисленні земельного податку за землі, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення "... за межами населених пунктів, платники застосовують одну ставку - 5% від грошової оцінки 1 га ріллі по області. Ставка за земельні ділянки, надані на землях водного фонду" - 0,3% грошової оцінки 1 га ріллі по області.

Впливають на плату за землю опосередковано Земельний кодекс України та інші закони України, зокрема закони про державний бюджет України, які щороку встановлюють коефіцієнти до деяких ставок податку. Також пов'язані з платою за землю нормативні акти регулюють грошову (нормативну) оцінку землі, що використовується для розрахунку розміру земельного податку, мають вплив відповідні роз'яснення норм Закону про податок на землю Державною податковою адміністрацією України, Державним комітетом землі та іншими органами.

Земельний податок не сплачують (ст. 12 Закону України "Про плату за землю" №378/96-ВР від 19.09.96 р.) окремі категорії платників. Так, у 2003 р. звільнено від сплати земельного податку: - заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, ботанічні сади тощо; - зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються

Залежно від призначення землі, існують різні підходи до справляння сплати:

1. Плата за сільськогосподарські землі. Ставки плати за зем­лю з 1 га сільськогосподарських угідь встановлені у відсотках до їх грошової оцінки у розмірах:

1.1) для ріллі, сіножатей та пасовищ — ставка 0,1; 1.2) для багаторічних насаджень — 0,03;

1.3) по земельних ділянках, що використовуються за цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва плата складає 0,1.

2. Плата за землі в межах населених пунктів. Плата за землю в межах населеного пункту, по якій встановлено грошову оцінку, стягується за ставкою 1 % від грошової оцінки.

ПЗ = Ставка податку • Грошова оцінка землі • Кількість (га) землі

Якщо грошову оцінку не встановлено, тоді використовують став­ки плати за землю, деференційовані залежно від таких факторів:

• групи населених пунктів за чисельністю;

• за віднесенням до певних зон.

У 2006 році по населених пунктах, грошова оцінка земель яких не проведена, застосовувалися ставки земельного податку збільшені в 3,1 раза. Крім того, у населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку застосовуються коефіцієнти:

1) на Південному узбережжі Криму — 3,0;

2) на Південно-Східному узбережжі Криму — 2,5;

3) на Західному узбережжі Криму — 2,2;

4) на Чорноморському узбережжі (крім Криму) — 2,0;

5) у гірських і передгірських районах Карпат — 2,3 (крім окремих винятків);

6) на узбережжі Азовського моря, інших курортах — 1,5.