Структура побудови комплексних моделей оптимізації за різнорідними критеріями
Головним питанням при постановці оптимізаційних екстремальних задач є вибір критерію оптимальності, який повинен давати змогу кількісно підходити до аналізу і прогнозування дієвості всіх елементів системи та альтернативних рішень, що розглядаються.
Обґрунтування економічних критеріїв оптимальності потребує розгляду й формулювання відповідно глобального та локального критеріїв.
Глобальний критерій, який мінімізує сукупні затрати суспільної праці на виробництво суспільно необхідної продукції, служить тим самим мірилом сукупної суспільної ефективності функціонування народного господарства і відповідає вимогам основного економічного закону.
В якості локальних критеріїв оптимальності встановлення параметрів систем на практиці найчастіше використовують максимум прибутку і мінімум приведених витрат, інколи - векторну оптимізацію або оптимізаційну модель з векторною цільовою функцією.
На
стадії проектування нового будівництва
або реконструкції існуючої системи,
згідно загальноприйнятих рекомендацій
і діючих нормативних документів, за
загальний економічний критерій
оптимізації традиційно приймаються
приведені витрати
,
зведені до порівняльного вигляду
за обсягом (вартістю)
отримуваної продукції у варіантах
технічних рішень сукупності
,
– типах і конструкціях ГМС, зумовлених
прийнятими способами і схемами
водорегулювання
,
, (1)
де
-
коефіцієнт зведення приведених витрат
за обсягом (вартістю)
отриманої продукції по варіантах
технічних рішень сукупності
,
,
який може бути поданий як обернене
співвідношення
;
-
поточні витрати на отримання продукції
по варіантах технічних рішень;
-
нормативний коефіцієнт економічної
ефективності капітальних вкладень
за відповідними варіантами технічних
рішень.
Умовою оптимізації в цьому випадку виступає мінімізація показника приведених витрат, тобто
,
, (2)
Надзвичайно важливим аспектом проблеми вибору економічно й екологічно оптимального для реалізації варіанту меліоративного проекту на довготерміновій основі є необхідність урахування впливу мінливості погодно-кліматичних умов на формування обраних критеріїв якості, за якими обґрунтовуються інженерні рішення при проектуванні меліоративних систем.
Погодно-кліматичний ризик (R) – це невизначеність й циклічність природно-кліматичних умов функціонування меліоративного проекту за місцем його розташування та коливання метеорологічних умов по роках. Він може виступати як узагальнюючий показник (критерій) економічної ефективності в складних ПТС.
Таким чином, в якості критерію оптимальності водорегулювання осушуваних земель на стадії будівництва та реконструкції меліоративних систем доцільно використовувати показник приведених затрат з урахуванням погодно-кліматичного ризику
,
.
(3)
Погодно-кліматичний ризик визначається за такою статистичною моделлю
,
,
(4)
де - вартість валової продукції за фактичною врожайністю, отриманою за і-тим варіантом проектного рішення;
-
вартість валової продукції за потенційно
можливою врожайністю на об’єкті.
Білет №8