1. Вибір місця для створення штучної водойми, яка накопичує місцевий стік

для зрошення. Визначення основних параметрів цієї водойми

Місцевий стік - створюється за рахунок весняних талих вод та зливних вод, що стікають з водомірних площ, в балки, яри, річки, озера, замкнуті пониження. Використання місцевого стоку для створення штучних водойм, вода з яких використовується для зрошення с/г культур або для с/г використання дозволяє вирішити дві проблеми: Дефіцигу прісних вод; не допустити чи зменшити розвиток процесів водної ерозії.

Штучні водойми з об’ємом до 2 млн. м³ називаються ставками, а більше 2 мли. м' - водосховищами (2 млн. м³= 1000^х 1000><2).

Для проектування ставків проводять топографічні, геологічні, гідрогеологічні та гідрологічні вишукування.

Топографічні вишукування дозволяють складати детальний план місцевості, на основі якого будується поздовжній профіль по осі ставка, та поперечний розріз місцевості (при необхіднос ті).

Гідрологічні - для визначення природного режиму водотоку (як правило, струмка чи малої річки), рівнів води в ньому, визначення водозбірної площі даного водотоку (якщо площа до 50км - це струмок; 50-2тис. км² - мала річка).

Геологічні та гідрогеологічні вишукування проводять для визначення геологічної будови місця майбутнього ставка, механічних та фільтраційних властивостей грунтів та режиму Грунтових вод на цій території.

На основі аналізу даних встановлюється місце розташування ставка та греблі. Ставок бажано розміщувати на мінімальній відстані до споживача. Створ греблі розміщують в самому низькому та вузькому місці природного пониження перпендикулярного до загального напрямку тальвегу вище населеного пункту. Під греблею та водосховищем мають залягати слабоводопроникні грунти. Під

греблею не повинно бути струмків, ярів, що розвиваються, зсуві ґрунту. Після вибору місця розташування греблі та ставка на основі даних топографічних вишукувань, користуючись топографічним планом місцевості (рис. 1) будують залежності 1¥=/(Н), Щщ(к) ( рис.2).

Послідовність розрахунку основних параметрів ставка:

1. встановлюють площу водозбору (вище греблі);

2. встановлюють об’єм весняного стоку для року 75% забезпеченості:

IV = 1000 • к • Р = Ж

^уу 75% -іи'-'и П.75 І _в — ГУ _нпр де И₇₅- шар стоку року 75% забезпеченості, мм; - площа водозбору, км².

користуючись графіками 1¥=/(Н), Р=/(Ь) (рис.2), встановлюють відмітку НПР та площу дзеркала при НПР.

2. Види дренажу для захисту території від підтоплення. Береговий дренаж

У територіальній системі інженерного захисту від підтоплення залежно від природних, гідрогеологічних і техногенних (забудови) умов слід застосовувати дренажі наступних типів:

- головні – для перехоплення підземних вод, які фільтрують з боку вододілу; їх розташовують, як правило, нормально до напрямку руху потоку підземних вод біля верхової межі території, що захищається;

- берегові – для перехоплення підземних вод, які фільтрують з боку водного об'єкта і формують підпір; їх розташовують вздовж берега або низової межі території або об'єкта, що захищається від підтоплення;

відсічні – для перехоплення підземних вод, які фільтрують з боку підтоплених ділянок території;

систематичні – для дренування територій у випадках живлення підземних вод за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і вод поверхневого стоку, втрат із водонесучих комунікацій або перетоку напірних вод з нижчерозташованого горизонту;

У локальній системі інженерного захисту від підтоплення залежно від гідрогеологічних, інженерно-геологічних умов і типу забудови слід застосовувати дренажі:

- кільцеві (контурні) – для перехоплення підземних вод при змішаному їх живленні, а також для захисту окремих об'єктів або ділянок території; їх розташовують за зовнішнім контуром площадок, будівель і споруд;

пристінні – при влаштуванні безпосередньо із зовнішнього боку об'єкта, що захищається; вони можуть розглядатися як елемент огороджувальних конструкцій;

пластові (фільтруючі постелі) – для захисту заглиблених конструкцій і приміщень за наявності в їх основі достатнього за потужністю пласта маловодопроникних ґрунтів;

супутні – для попередження обводнення ґрунтів від витоків із водонесучих комунікацій; їх розташовують, як правило, в одній траншеї з комунікаціями;

суміщені з водостоком – для дренування верховодки; їх розташовують на трасі водостоку.

Горизонтальний береговий дренаж проектуємо з метою пониження рівня ґрунтової води шляхом відведення надлишкової води із підтоплювальної території, що розміщена біля водосховища і надходить від джерела.

Дренаж розміщуємо на певній віддалі від урізу води в водосховищі. Розрахунок даного типу дренажу полягає у встановленні глибини його закладання, визначенні віддалі від урізу води у водосховищі, діаметру дрени, її нахилу та матеріалу. Схема розрахунку вказана на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Розрахункова схема до обґрунтування параметрів берегового горизонтального дренажу

– модуль припливу води з сторони водосховища, м²/добу; – модуль припливу води з сторони корінного берега, м²/добу; – віддаль від урізу води у водосховищі до центру дрени, м; – глибина пониження РГВ, м; – норма осушення, м; R – радіус впливу горизонтальної дрени, м.

Білет №10