24. Поняття виборчих систем та їх різновиди

Виборча система - це сукупність передбачених законом виборчих процедур, пов’язаних з формуванням органів влади. Сучасні де¬мократії застосовують найрізноманітніш. "виборчі системи- (сьогодні налічується близько 350 їх різновидів) і кожна із них має певні переваги та недоліки. Основними типами ви¬борчих систем с.;

• система абсолютної більшості або мажоритарна; її різновидом є система відносної більшості, абсолютної більшості, кваліфікованої більшості.

• система пропорційного представництва (пропорційна); її різновидом є пропорційна система з преференціями; - змішана ( мажоритарно-пропорційна) система. "

25. Мажоритарні виборчі системи, їх різновиди, переваги та недоліки

Мажоритарна виборча система передбачає, що перемагає той кандидат, котрий набрав встановлену законом більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Залежно від того, яким чином встановлюється ця більшість, розрізняють мажоритарну сис¬тему абсолютної і відносної більшості (плюральну). При зас¬тосуванні мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості обраним вважається той кандидат, який отримав понад 50 відсотків голосів виборців, а при застосуванні ма¬жоритарної системи відносної більшості - той, хто випередив за кількістю голосів усіх своїх суперників. Мажоритарна ви борча система абсолютної більшості застосовується у Франції, Еквадорі, а мажоритарна виборча система відносної більшості - у Канаді, Великобританії. Загалом ця найдавніша виборча система застосовується у 76 країнах світу.

26. Пропорційні виборчі системи, їх різновиди, переваги та недоліки

Пропорційна виборча система передбачає проведення ви-борів за партійними списками і розподіл мандатів між пар¬тіями та виборчими блоками партій пропорційно до кількості голосів,, набраних ними. На відміну від мажори¬тарної виборчої системи, при застосуванні пропорційної системи виборець насамперед голосує не за конкретну осо¬бу, а за певну партію чи блок партій, яка виставляє свій список кандидатів.

Історично пропорційна виборча система з’явилася пізніше від мажоритарної, на початку XX століття, і сьогодні засто-совується майже у 50 країнах світу. Вона впроваджувалася під гаслами справедливості, політичної рівності та поваги прав меншості, і часто пов’язується з ідеєю адекватного представництва всіх провідних політичних сил.

Вважається, що ця виборча система є справедливіша за інші, бо дозволяє врахувати інтереси різноманітних суспіль¬них груп, національних меншин, сприяє представництву різних політичних сил у парламенті. У той же час надмірна розпорошеність мандатів між різними, інколи дрібними партіями, призводила до неможливості сформувати більшість у парламенті і утворити уряд, а тому у більшості країн, що застосовують пропорційну систему, введений своє¬рідний бар’єр, тобто мінімальний відсоток голосів виборців, який має отримати список партії, щоб кандидати від неї мог¬ли отримати депутатські мандати. Розміри прохідного відсот¬ка різні: 1% у Ізраїлі, 5% у ФРН, Швеції.

Як вважає Т. І. Кіс, абсолютний иропорціоналізм може існувати лише як теоретичний ідеал, концептуально пов’яза¬ний з ідеальною демократією. Ця система сприяє зростанню політичного представництва, зростанню політичної актив¬ності та політичній соціалізації, знижуючи тим самим відчу¬женість громадян від участі у політичному процесі.

Іспус кілька різновидів пропорційної виборчої системи:

• партія попередньо не формує список своїх кандидатів, а здобувши на виборах певне число мандатів, самостійно виз-начає депутатів;

• партія пропонує повні списки своїх кандидатів з визна-ченим місцем кожного з них;

• пропорційна система з преференціями (перевагами), яка дозволяє виборцям, які голосують за певний партійний спи¬сок, позначати відповідними номерами тих кандидатів, яким вони віддають перевагу.

Тобто, ^залежно від можливості виборця вплинути на розташування кандидатів у списку, розрізняють такі різно¬види пропорційної виборчої системи як “жорстка", “на¬півжорстка”, “м’яка”.

Противники пропорційної виборчої системи наголошу¬ють на тому, що замість вироблення ефективної парламент¬ської більшості та сприяння створенню працездатного уря¬ду, вона призводить до фіксації надмірної чисельності партій, появи слабких і мінливих урядових коаліцій.