13. Культура України першої половини хуіі ст.

Умови національно-культурного відродження в Україні

У XVI — першій половині XVII ст. куль­тура України розвивалася у складних умовах. Роз’єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, тяжкий іноземний гніт, спустошливі турецько-­татарські напади — усе це гальмувало розвиток продуктивних сил, формування української народності і становлення української національної культури. Але й за цих несприятливих умов українська культура розвивалася на основі вітчизняних традицій попередніх віків.

Засновувалися школи, налагоджувалося книговидання, розвивалися світські науки: логіка, філософія, астрономія, природознавство, історія, література та ін.

Однією з найважливіших ознак розвитку національної культури є наявність єдиної мови.

Цікавою пам’яткою, у якій яскраво відбився процес формування української мови, є так зване Пересопницьке євангеліє — рукописний переклад Євангелія з книжної церковнослов’янської мови мовою «простою», близькою до тодішньої народно-розмовної української мови. Переклад здійснено у 1556­–1561 рр. у місті Пересопниці на Волині.

Формування української мови чітко простежується в усній народній творчості. Продовжувала розвиватися обрядова народна поезія — весільні пісні, колядки, щедрівки, веснянки. Особливе місце займали історичні пісні та народні думи — героїчний епос України. У них оспівуєть­ся звитяга й мужність героїв-селян, козаків та їхніх ватажків — Сагайда­чного, Сулими, Павлюка, Остряниці.

Освіта

В Україні у XVI — на початку XVII ст., як і раніше існували «парафіяльні» школи при монастирях, церквах, у маєтках деяких феодалів. Учителями здебільшого були дяки, які навчали дітей елементарної грамоти, молитов, церковного співу. Діти феодалів часто здобували знання у школах Польщі, Німеччини, Чехії.

Важливе значення мала Острозька школа, відкрита приблизно у 1576 р. зусиллями князя К. К. Острозького. Першим ректором цієї школи був письменник Герасим Смотрицький, учителями — видатні культурні діячі: Іов Княгиницький, Дем’ян Наливайко (брат Северина Наливайка) та ін. Острозька школа стояла на рівні тодішніх вищих протестантських і польських шкіл — академій. У ній викладалися мо­ви — латина, польська, грецька, слов’яно-­руська, а також піїтика, риторика, математика, астрономія, геометрія, музика. У цій школі на­вчався Петро Сагайдачний.

Крім Острозької школи, функціонували братські школи у Львові (1586 р.), Перемишлі, Галичі, Вінниці, Луцьку, Києві (1615 р.). У цих школах навчалися діти міщан, козаків, нижчого духівництва, дрібної шляхти.

У 1631 р. архімандрит Києво­-Печерської лаври Петро Могила заснував при лаврі нову школу, яка з 1632 р. була об’єднана з Київською братською школою, у результаті чого виникла Києво-­братська, або Києво­-Могилянська колегія, що стояла на рівні західноєвропейських університетів і польських академій.

Книгодрукування

Уже наприкінці XV ст. видання книг було налагоджене у Кракові. У 1491 р. Швайполіт Фіоль надрукував чотири богослужебні книги церковно­слов’янською мовою: «Осьмогласник», «Часослов», «Триодъ постная», «Триодъ кольорова». Ш. Фіоль зазнав гоніння з боку католицького духівництва, а друкарня була зруйнована.

У Великому князівстві Литовському книгодрукування почав білоруський учений Франциск Скорина. У 1517 р. він видав у Празі Псалтир і частини Біблії. У Вільно Скорина видав «Апостол» (1525).

В Україні книгодрукування розгорнув російський першодрукар Іван Федоров, який після видання у Москві першої друкованої книги в Росії «Апостола» 1564 р. і «Часовника» 1565 р. унаслідок переслідувань вищого духівництва й частини боярства змушений був зі своїм помічником Петром Мстиславцем перейти за «литовський рубіж». У 1572 р. Федоров із Білорусі перебрався до Львова і у 1573 р. заснував там друкарню. У ній у 1574 р. був видрукуваний «Апостол» — перша друкована книга в Україні, що повторювала московське видання цього твору. Того ж року Федоров надрукував і другу книгу — перший східнослов’янський «Буквар».

Через брак коштів Федоров уже у 1575 р. залишив Львів і влаштувався спочатку управителем маєтку Дерманського монастиря на Волині, а через деякий час знову зайнявся облаштуванням друкарні, тепер у м. Острозі. У цій друкарні в 1580 р. була надрукована «Книга нового заповіту», а в 1580–­1581 рр. — славнозвісна Острозька Біблія — перше повне видання Біблії в перекладі старослов’янською мовою.

З Острога Федоров повернувся до Львова, де й помер 5 грудня 1583 р. Друкарня Федорова через борги перейшла до рук кредиторів і незабаром була викуплена Львівським братством.

Наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. виникли й діяли інші друкарні — Дерманська, Рахманівська, Луцька братська, Київська Лаврська, Чернігівська та ін.

Із розвитком друкарства розвивалася література, виникали нові жанри — передмови й післямови до друкованих книжок, вірші, панегіри­ки, інтермедії. Особливе місце займала полемічна література, спрямо­вана проти посилення польсько­-шляхетського гніту, наступу католи­цизму в Україні й насадження унії. Відомо майже 140 полемічних творів із часів XVI — першої пол. XVII ст., з них 80 написано католиками й уніатами і 60 — православними.

Видатними полемістами були Герасим Смотрицький, який написав «Ключ царства небесного» (1587), Стефан Зизаній (Тустановський), Мелетій Смотрицький — «Тренос» («Плач», 1610), Іов Борецький — «Протестація» (1621) та ін.

Вершиною полемічної літератури була творчість Івана Вишенського. До нас дійшло 17 його творів, серед яких  «Извещение краткое о латинской прелести», «Послание до всех обще, в Лядской земли живущих», «Обличение діавола-миродержца» та ін. У своїх творах полеміст картає магнатів, шляхтичів, католицтво, уніатів, викриває усі вади феодально-кріпосницького ладу.