
- •1. Походження українського народу.
- •2. Матеріальна і духовна культура трипільської цивілізації.
- •3. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •4. Суспільно-політичне і економічне життя східнослов’янських племен доби перших державних утворень і Київської Русі (IV – перша половина хііі ст.).
- •5. Культура Київської Русі.
- •6. Устрій, господарство, побут українських земель в складі Литви.
- •7. Кревська унія.
- •8. Грюнвальдська битва
- •9. Люблінська унія
- •10. Берестейська унія
- •11. Внесок української інтелігенції в розвиток освіти й наукових знань в хvі ст.
- •12. Постать Дмитра Вишневецького в історії України.
- •13. Культура України першої половини хуіі ст.
- •14. Постать Петра Сагайдачного в історії України.
- •15. Реформа Православної церкви за часів п. Могили.
- •16. Еволюція козацько-селянських повстань напередодні Хмельниччини
- •17. Військово-територіальний устрій як спосіб поширення реєстрового козацтва на городову Україну.
- •18. Історіографія Хмельниччини.
- •19. Військово-територіальний устрій реєстрового козацтва як основа створення органів влади на місцях в період Хмельниччини
- •20. Перші кроки дипломатичної служби Богдана Хмельницького
- •21. Формування Збройних сил Гетьманщини
- •22. Козацька старшина як українська політична еліта доби Гетьманщини
- •23. Постать Михайла Кричевського в історії України.
- •24. Підготовка українсько-московського союзу
- •25. Статті Богдана Хмельницького 1654 року
- •26. Березневі статті 1654 року
- •27. Постать Івана Богуна в історії України
- •28. Другий похід Хмельницького в Галичину
- •29. Віленське перемир’я 1656 року.
- •30. Підготовка українсько-шведсько-угорського союзу в 1656-1657 роках
- •31. Постать Юрія Немирича в історії України.
- •32. Проект нового московсько-українського договору після смерті Богдана Хмельницького
- •33. Гадяцький трактат 1658 року.
- •34. Конотопська битва в історії України
- •35. Постать Мартина Пушкаря в історії України
- •36. Переяславський договір 1659 року.
- •37. Чорна рада 1663 року
- •38. Московські статті 1665 року
- •39. Андрусівський договір 1667 року
- •40. Гетьман Петро Дорошенко
- •41. Постать Михайла Ханенка в історії України
- •42. Батуринський переворот 1672 року
- •43. Гетьманування Івана Самойловича
- •44. Постать Івана Сірка в історії України
- •45. Обрання Івана Мазепи на гетьманство
- •46. Постать Петра Іваненка (Петрика) в історії України
- •47. Полтавська битва в історії України
- •48. Гетьман Павло Полуботок
- •49. Нова Січ
- •50. Гетьманування Кирила Розумовського
- •51. Друга Малоросійська колегія
- •52. Ліквідація Запорозької Січі 1775 року
- •53. Постать Петра Калнишевського в історії України
- •54. Чорноморське козацьке військо
- •56. Участь українського козацтва в освоєнні Слобожанщини та Кубані
- •57. Крим у складі Катеринославського генерал-губернаторства
- •58. Українські землі в складі Австрійської імперії
- •59. Українська культура в добу Гетьманщини
- •60. Входження українських земель до складу Російської та Австрійської імперій
42. Батуринський переворот 1672 року
Бувши гетьманом Лівобережної України-Гетьманщини, Многогрішний намагався встановити порядок і спокій. Він приборкував повстання, головним чином, з допомогою «компанійців» - найманого війська, боровся зі старшинською олігархією. Він сам призначав та зміняв полковників, сотників, без суду їх карав, накладав податки на старшину, духовенство. В тих умовах тільки твердою владою можна було привернути лад. Завдяки йому «Гетьманщина скінчила часи Руїни і ввійшла в новий період миру й добробуту», -- характеризує правління Многогрішного І. Холмський.
Самовладність, різкість Многогрішного, його абсолютизм викликали незадоволення старшини.
У ніч на 13 березня 1672 року в гетьманській столиці Батурині відбувся державний переворот. Козацькі старшини-змовники з московськими стрільцями ввірвалися до резиденції лівобережного гетьмана Дем'яна Многогрішного. Той не сподівався нападу, тож застали його "в замку батуринском на ложу", пише козацький літописець Самовидець. Серед заколотників - генеральний писар Карпо Мокрієвич, генеральний суддя Іван Самойлович, відставний полковник переяславський Родіон Дмитрашко-Райча. Заодно з ними був начальник московської залоги в Батурині стрілецький голова Григорій Неєлов.
Батуринський переворот, доконаний генеральною старшиною за допомогою Москви, висунув на перший план генеральну старшину і дав їй до рук на якийсь час провід над державним життям Лівобережної України. В цьому випадку, як і за І. Брюховецького, Москва вирішила підтримати ті українські кола, які в даний момент були їй прихильні: за Брюховецького Москва підтримувала просте козацтво -- "чернь" та демократичне Запоріжжя, а тепр вищу верству -- військову старшину. Як тільки звістка про арештування Многогрішного дійшла до Москви, цар негайно вислав до старшини апробуючу її вчинок грамоту та припоручив їй перейняти уряд на Україні. І дійсно, змовники й виконавці перевороту: обозний П. Забіла, генеральні судді -- Самойлович і Домонтович та генеральний писар К. Мокрієвич, негайно перебирають до своїх рук верховне управління Війська Запорозького та іменують себе: "Ми, Рада Війська царського пресвітлого величества Запорозького", або: "Ми, Рада Війська Запорозького Генеральная", хоч цей титул належав тільки всенародній раді, як верховному органові Війська Запорозького.
17 червня 1672 року зібралася Генеральна Рада, в якій взяли участь: московське посольство на чолі з Ромодановським, архиєпископ Лазар Баранович з архимандритом М. Лежайським, генеральна й полкова старшина, від 3 до 4 тисяч козацького війська й представники від ніжинських міщан. Після прочитання царської грамоти і Глухівських статей на пропозицію Ромодановського приступлено було до обрання гетьмана, яким і проголошено вже раніше обраного кандидата -- І. Самойловича. Приймаючи обрання, Самойлович оголосив, що він не біжає гетьманства, але коли вже його обрали, то він заявляє, що буде вірно служити цареві без усякої зради. Потім новообраний гетьман і старшина склали присягу й підписали нові статті. На Генеральній Раді в Козацькій Діброві було стверджено попередні Глухівські статті й прийнято нові статті, які одержали офіційно назву Конотопських статей.