41. Постать Михайла Ханенка в історії України

Михайло Ханенко – уманський полковник, гетьман Правобережної України. Народився Михайло Ханенко біля 1620 року. З 1648 до 1657 року в складі Уманського козацького полку брав участь у боях. Був чудовим військовим організатором. За це наприкінці 50-их років став уманським полковником.

Восени 1659 року проводили Козацьку Раду. Гетьманом всієї України обрали Юрія Хмельницького. А той призначив Ханенка наказним гетьманом. Завданням його було охороняти південно-східні кордони України. В лютому наступного року Ханенко уже керував обороною Могилева. А влітку 1660-го брав участь у Чуднівському поході, в результаті якого українці підписали з поляками Слободищенський трактат.

На козацькій Раді наказний гетьман пропонував користуватися такою тактикою — на зиму відступати в Запорожжя, а навесні для проведення військових операцій виходити до східних кордонів з Польщею.

Перші роки своєї політичної діяльності Ханенко притримувався західної орієнтації. В 1665-1669 роки політична ситуація в країні була напруженою. В 1665-му році гетьманом обох сторін Дніпра обрали Петра Дорошенка. Це на деякий час спинило спалахи громадянської війни в Україні. Але потім прихильники Дорошенка звернулись до турецького султана, і Ханенко звинуватив його у зраді. Не погоджуючись з політикою Дорошенка, Михайло Ханенко висунув на гетьмана свою кандидатуру.

Відразу по обранню Ханенка гетьманом, між ним та Дорошенком зав’язалась війна. В ній гинуло щороку більше і більше люду. Ханенко пробував об’єднатися з Многогрішним, але той відмовив. Тоді Ханенко прикликав на допомогу колишнього гетьмана України Юрія Хмельницького та рушив із ним на Дорошенка. Дорошенку ж на підмогу прибули Іван Сірко, білгородський хан та його брат Григорій з військами.

29 жовтня 1669 року Ханенко був ущент розбитий об'єднаними силами дорошенківців. Лише кількасот його козаків лишилися живими. Разом із вцілілими бійцями Ханенко відступає на Січ, там його обрали кошовим отаманом. Низове козацтво підтримало Ханенка, бо не могли пробачити змову Дорошенка з турками.

Але вже 22 лютого 1671 року Козацька Рада в Корсуні висловилась проти політики Ханенка. Той намагався заручитися прихильністю Речі Посполитої, а це також не подобалось козакам. Боялись повторення ситуації, коли до початку Визвольної війни Богдана Хмельницького Україна фактично належала до складу Польщі.

В жовтні 1671 року польський король визнав Ханенко коронним гетьманом України. В подарунок йому передав тисячу злотих. Той лишив собі 300 злотих, 200 дав Сіркові, а решту розділив поміж козацької старшини.

Михайло Ханенко, хоч і визначав вищу владу польського короля, проте вимагав прав і для українців. В грудні 1671 року відбувся сейм Люблінського воєводства, і на ньому Ханенко озвучив такі вимоги: визнання православної віри на всій території Речі Посполитої, заснувати Київську Академю та школу для українців. 26 січня 1672 року відкрилася сесія польського сейму, яка мала вирішити ці та інші питання, але вже в лютому вона була зірвана.

В березні 1672 року в Україні знову почався бунт проти гетьмана, але цього разу проти Дорошенка. І ті міста Правобережної України, які раніше відреклись від Ханенка, тепер знову присягали йому на вірність. Однак мирового рішення два гетьмани так і не дійшли. Дорошенко прикликав на допомогу собі величезне військо турецького султана. Об’єднатись з ним сили Дорошенка мали влітку 1672-го.

Ханенко поповнив свої сили білоцерківськими козаками та об’єднався з силами Собєського. Вони громили татарські залоги, проте остаточної перемоги так і не отримали. В кінці літа 1672 року Дорошенко підкорив майже всі міста Правобережної України. Ханенко з родиною втік до Польщі.

В жовтні 1672 року Туреччина і Річ Посполита підписали мир. За його умовами Україна в її давніх кордонах відходила до козаків під проводом Дорошенка. Козакам Ханенка дозволили вільно вертатись у свої міста і села. Проте сам Ханенко такого дозволу не отримав. Він і далі мусив жити у Варшаві.

Взимку 1672-1673 року Ханенко зустрічався з російським послом Протасовим, і просив московської протекції. Пояснював це тим, що в Польщі його недооцінюють.В квітні 1673 року Ханенку дозволили повернутись в Україну. При ньому було військо в 12 тис. козаків. Він написав листа російському царю, прохав у нього протекції. Проте той відповів, що надасть її лишень коли Ханенко стане єдиним гетьманом Правобережної України.

Політична кар'єра правобережного гетьмана наближалися до свого завершення. 17 березня 1674 року в Переяславі відбулася Рада правобережного козацтва. "На генеральній раді нашій Ханенко клейноди військові, булаву і бунчук... з рук своїх здав" і попросив пробачення в козаків, коли кому з них зробив зле. Після цього товариство проголосило гетьманом обох берегів Дніпра Івана Самойловича. Так закінчилася гетьманська діяльність Михайла Ханенка.

В 1677-1678 роках Ханенка звинуватили у зносинах з Польщею. Іван Самойлович за наказом з Москви тримав його в’язнем у Батурині. Помер Михайло Ханенко 1680 року.