10.2. Основи ізосерології та система груп крові

Характеристика груп крові

Успіх переливання крові тісно пов'язаний з розвитком вчення про гру­пи крові. Сьогодні відомо, що в еритроцитах крові є аглютиногени А і В; в сироватці крові - аглютиніни а (анти-А) і в (анти-В). При взаємодії одной­менних аглютиногенів з аглютинінами настає реакція аглютинації. Залеж­но від наявності в крові аглютиногенів і аглютинінів розрізняють чотири групи крові.

Перша (І) група 0 (ав) - еритроцити не містять аглютиногенів. У сироватці крові містяться обидва аглютиніни (а і в), здатні аглютинувати еритроцити трьох інших груп.

Друга (ІІ) група А (в) - еритроцити містять аглютиноген А, що аглю­тинується сироватками тих груп, у яких є аглютинін а. У сироватці є аглю­тинін в, який аглютинує еритроцити крові, що містять аглютиноген В.

Третя (ІІІ) група В (а) - еритроцити містять аглютиноген В, який аглютинується аглютиніном в. Аглютинін а сироватки аглютинує еритро­цити груп крові, що містять аглютиноген А.

Четверта (IV) група АВ (0) - еритроцити містять аглютиногени АВ і аглютинуються сироватками трьох попередніх груп крові. В сироватці крові цієї групи немає аглютинінів, тому вона не аглютинує еритроцити інших груп крові.

Слід зазначити, що аглютиноген А має свої різновиди, а тому відповід­но група крові ІІ (А) має підгрупи ІІ (А₁), ІІ (А^, а група ^(АВ) - IV (А₁В) і IV (А₂В).

137

Групи крові генетично зумовлені відповідним набором антигенів, що містяться в еритроцитах, є постійними протягом життя і не змінюються з віком, під впливом хвороби або інших причин. Слід пам'ятати, що тільки аглютиніни сироватки крові адсорбуються на поверхні еритроцитів (аглю­тиногенів), а останні склеюються і випадають в осад. Виразність аглюти­нації залежить від титру (кількість аглютиногенів, аглютинінів, що дають реакцію аглютинації), температури навколишнього середовища та інших фак­торів. Реакція між сироваткою і еритроцитами одного виду організмів, що призводить до склеювання еритроцитів, називається ізоаглютинацією. Скле­ювання еритроцитів одного виду тварин сироваткою другого називається гетероаглютинацією.

Методика визначення групи крові

Групу крові можна визначити за допомогою стандартних сироваток, відмитих еритроцитів системи (АВ0) і цоліклонів (моноклональних антитіл) А і В.

Визначення групи крові за допомогою стандартних сироваток. Стан­дартні сироватки виготовляють в ампулах на станціях переливання крові. Кожна ампула сироватки повинна мати паспорт-етикетку із зазначенням групи крові; номера серії; титру; терміну придатності; місця виготовлення. Використовувати ампули без етикеток категорично забороняється! Всі стандартні сироватки, залежно від групи крові, мають своє кольорове маркування: І (0) - безколірна; II (А) - голуба; III (В) - червона і IV (АВ)

- жовта. Відповідне маркування сироваток є на етикетках у вигляді кольо­рових смужок. На етикетці ампули сироватки I (0) групи - смужки немає, етикетка сироватки II (А) групи - має дві смужки голубого кольору, сиро­ватки III (В) групи - три смужки червоного кольору, а сироватки IV (АВ) групи - чотири смужки жовтого кольору. Сироватки необхідно зберігати при температурі +2+6°С. Сироватка повинна бути світлою і прозорою, ампу­ла - цілою. Наявність пластівців, осаду, помутніння є ознаками непридат­ності сироваток. Кожна сироватка повинна мати свій титр. Титр сироватки

- це те найбільше її розведення, за якого ще можлива реакція аглютинації. Чим більший титр, тим надійніша сироватка. Для визначення групи крові бажано користуватися сироватками з титром не нижче 1:32. Слід пам'ятати, що при значному розведенні сироваток реакція аглютинації може не відбу­тися. Сироватка відповідної групи крові повинна мати свою серію і високу активність, перші ознаки аглютинації повинні з'являтися не пізніше 30 сек. Серія характеризує сироватку, що виготовлена з крові певної людини. Для визначення групи крові користуються двома серіями стандартних сироваток чи еритроцитів. Термін зберігання стандартних сироваток - 4 місяці. Сиро­ватки із закінченим терміном зберігання (10-12 днів) до використання не­придатні. Визначення групи крові проводять на спеціальних (із заглиблен­нями) або звичайних порцелянових тарілочках. Останні поділяють кольо­

138

ровими олівцями иа чотири квадрати і в напрямку за годинниковою стрілкою позначають сектори груп крові: І (0), II (А), III (В), IV (АВ). Відповідно до кожного сектора тарілки за допомогою піпетки наносять по одній краплі сироваток двох серій. Потім у хворого протирають ваткою, змоченою 96° спиртом, один із пальців (краще третій або четвертий) лівої руки і проводять прокол подушечки кінцевої фаланги спеціальною голкою (скарифікатором). Першу краплю крові знімають марлевою кулькою, а наступну збирають у стерильний капіляр Панченкова або за допомогою різних кутів предметного скла і послідовно вносять до сироваток, розмішуючи їх. Співвідношення крові і сироваток повинно бути 1:5 або краще 1:10. Потім похитують тарілочкою і спостерігають за аглютинацією. Варіанти груп крові подані в таблиці 3.

Таблиця 3

Варіанти груп крові

Стандартні сироватки	1-а крапля	2-а крапля	3 -я крапля	4-а крапля	Група крові
ав	-	-	-	-	І (0)
в	+	-	+	-	ІІ (А)
а	+	+	-	-	Ш (В)
0	+	+	+	-	IV (АВ)

Визначення груп крові про­водять у світлому і теплому при­міщенні при температурі +15 - 25 °С, оскільки можлива неспеци­фічна холодова аглютинація (па- наглютинація) при низькій і ос­лаблення або затримка аглюти­нації при високій температурі. Недопустимий поспішний висно­вок про групову належність. За ходом реакції необхідно спостері­гати не менше 5 хв, тому що мож­ливі неточності і затримка аглю­тинації у хворих, особливо з ерит­роцитами II (А) і IV (АВ) груп крові (12 % хворих) (рис. 66). Якщо аглютинація не чітка то до краплі суміші сиворотки і крові добавляють по одній краплі 0,9% натрію хлориду після чого дають

Рис. 66. Визначення реакції аглютинації і групи ^{заключення} П^р° ^груП°^{ву на-} крові за стандартними сироватками. лежність

139

!(0)

П(А) Ш(В)

!(0)

П(А)

ш(В)

МАВ)

£ ; Ш

т

2 /

Визначення групи крові за стандартними еритроцитами. Ь вени хворого беруть 4 мл крові в пробірку і центрифугують. На тарілочку, розді­лену на сектори, наносять відповідно до підписів по краплі сироватки. До них додають 10-20 % суспензію стандартних еритроцитів I (0), II (А) і III (В) у співвідношеннях 1:5, тарілочку похитують протягом 3 хв, потім додають по краплі ізотонічного розчину хлориду натрію, результат оцінюють через 5 хв. Можливі 4 варіанти реакції аглютинації: 1) аглютинація відсутня з ерит­роцитами I (0) і визначається з еритроцитами II (А) і III (В) - група крові

I (0); 2) аглютинація негативна з еритроцитами I (0) і II (А) групи і пози­тивна з еритроцитами III (В) - група крові II (А); 3) аглютинація відсутня з еритроцитами I (0) і III (В) групи та позитивна з еритроцитами II (А) групи - група крові III (В); 4) аглютинація негативна з еритроцитами I (0),

II (А), III (В) групи - досліджувана кров IV (АВ) групи.

Визначення групи крові за допомогою моноклональних антитіл (цоліклонів). Цоліклони (МКА) анти-А та анти-В використовують замість стандартних сироваток. Цоліклони проти антигенів А і В продукуються дво­ма різними пухлинними гібридомами, які утворюються при взаємодії В-лімфо- цитів мишей з клітинами мієломи мишей. Асцитична рідина, що продукуєть­ся гібридомами, містить імуноглобулін класу М М), який спрямований проти антигенів А і В системи АВ0 крові людини. Цоліклони дають швидку і виразнішу реакцію аглютинації порівняно зі стандартними сироватками та еритроцитами. Визначення групи крові проводять при температурі від 15 до 25 °С. Для цього беруть ампули з цоліклоном "анти-А" і "анти-В" та окремо ампули з розчинником, які розкривають і змішують. Цоліклони "анти-А" і "анти-В" випускають і в рідкому вигляді в ампулах або флаконах, рідина забарвлена в червоний колір ("анти-А") і синій колір ("анти-В"). їх необ­хідно зберігати в холодильнику при температурі +2±8 °С. Термін зберігання - 2 роки. На тарілочку наносять дві краплі цоліклону "анти-А" та дві краплі цоліклону "анти-В" на протилежному боці. Поряд з цими краплями нано­сять краплю досліджуваної крові, в 10 раз меншу від цоліклону (1:10), і змішують окремими паличками або різними кутами предметного скла. Реак­ція аглютинації виникає в перші 3-5 с і проявляється дрібними червоними крупинками, а пізніше пластівцями. Спостерігати слід протягом 2-5 хв. Мож­ливі такі варіанти реакції аглютинації: 1) аглютинація відсутня з цоліклонами "анти-А" і "анти-В", кров не містить аглютиногенів А і В, така кров належить до I (0) групи; 2) аглютинацію спостерігають з цоліклонами "анти-А", еритро­цити містять аглютиноген А - кров II (А) групи; 3) аглютинація настає з целіклоном "анти-В" - кров III (В) групи; 4) аглютинацію спостерігають з цоліклонами "анти-А" і "анти-В", еритроцити містять аглютиногени А і В - кров IV (АВ) групи (табл.4). У випадку встановлення групи крові IV (АВ) проводять контрольне дослідження з 0,9% розчином натрію хлориду. Відсутність аглютинації свідчить про належність крові до групи IV (АВ).

140

Таблиця 4

Варіанти груп крові за стандартними еритроцитами та целіклонами

№ п/п	Стандартні ерит		юцити	Стандартні цоліклони		Група крові
	І (0)	ІІ (А)	Ш (В)	анти-А	анти-В
1.	-	+	+	-	-	І (0)
2.	-	-	+	+	-	ІІ (А)
3.	-	+	-	-	+	ІІІ (В)
4.	-	-	-	+	+	ІУ (АВ)

Слід зазначити, що група крові людини, як і всі інші ознаки, успадко­вується за класичними законами генетики і визначається набором генів, які вона отримала з материнською і батьківською хромосомою. Якщо ми знає­мо групи крові обох батьків, то неважко передбачити, яку групу крові мо­жуть мати діти.

Помилки при визначенні групової належності крові

Помилки при визначенні групової належності в основному зумовлені трьома причинами:

1. Технічні помилки: а) помилкове розташування стандартних сирова­ток, еритроцитів або цоліклонів; б) невідповідність об'ємних співвідношень сироваток, еритроцитів або цоліклонів і досліджуваної крові; в) передчасний висновок про результат проби (сповільнена аглютинація); г) неправильний запис групи досліджуваної крові; д) неспецифічна реакція - панаглютинація, що виникає зі свіжою кров'ю при температурі 15-17 ° С. Для виявлення панаглютинації планшет або тарілочку поміщають у термостат при темпера­турі 37 ° С на 5 хв, після чого панаглютинація зникає, а справжня аглютинація залишається.

2. Помилки, пов'язані з неповноцінністю стандартних сироваток, еритроцитів, цоліклонів або досліджуваної крові: а) сироватки з титром нижче 1:32 або із закінченим терміном зберігання; б) використання сирова­ток, еритроцитів, цоліклонів, недостатньо законсервованих або заготовлених з порушенням асептики; в) неспецифічна аглютинація еритроцитів дослі­джуваної крові (псевдоаглютинація, феномен Томсена), пов'язана з бакте­ріальним забрудненням крові або тривалим її перебуванням при кімнатній температурі). Для попередження помилок, пов'язаних з псевдоаглютинацією, необхідно користуватися пробою з фізіологічним розчином. Для цього до крапель сироваток, де відбулася аглютинація, але не раніше, ніж через 3 хв, додають краплю фізіологічного розчину, змішують і, похитуючи тарілочкою, спостерігають протягом 5 хв. Додавання фізіологічного розчину посилює справжню аглютинацію та усуває хибну.

3. Помилки, пов'язані з біологічними властивостями крові: а) низький титр аглютиногенів досліджуваної крові при визначенні групи крові за стан­дартними сироватками або аглютинінів за стандартними еритроцитами; б) наявність у групах II (А) і IV (АВ) слабких аглютиногенів А₂, А₂В, з якими

141

виникає слабка і пізня аглютинація. При цьому можуть бути помилки, при яких кров групи IV (А₂В) визначається як кров групи III (В), а кров II (А₂) - як групи I (0).

В усіх випадках нечіткого або сумнівного результату необхідно повто­рити визначення групи крові за допомогою інших двох серій сироваток цолі- клонів або "перехресним способом" за допомогою стандартних еритроцитів.

Сумісність груп крові

Сучасні трансфузіологи нараховують декілька тисяч аглютиногенів та декілька сотень сироваткових аглютинінів (система М^з; Р; Кеіі; Оиїїу; КШ і ін.). А тому на сьогодні слід вважати, що ідеальної групової суміс­ності крові не буває.

При переливанні крові треба пам'ятати про правило Отенберга, згідно з яким аглютинуються еритроцити крові, що вливається (донора), а не хво­рого, оскільки аглютиніни крові, що вливається, розводяться в крові хворо­го і не можуть аглютинувати його еритроцити.

Це дозволяє переливати в екстрених випадках не тільки одногрупну кров, але і кров, еритроцити якої не можуть бути аглютиновані сироваткою хворого.

Так, еритроцити першої групи не аглютинуються сироватками всіх груп, а тому кров I (0) може бути перелита будь-якому хворому (універсальний донор). Проте слід пам'ятати, що у звичайних умовах можна переливати лише одногрупну кров.