7. Етапи ідентифікаційного дослідження

Ідентифікація та групофікація — дослідницькі процеси, структура яких має одні й ті самі етапи: експертний огляд об'єктів; окреме дослідження; експериментальне дослідження; порівняльне дослідження; оцінювання результатів порівняння та обгрунтування висновків.

Експертний огляд об'єктів — початковий етап будь-якого ідентифікаційного дослідження об'єктів, який здійснюють для того, щоб встановити відповідність їх ознак і властивостей опису, що міститься в постанові про призначення експертизи чи протоколі огляду місця події.

Окреме дослідження спрямоване на дослідження ідентифікованих об'єктів та об'єктів — засобів ідентифікації, окрему їх фіксацію, виявлення, закріплення та встановлення сукупності ознак і властивостей насамперед об'єкта, який ототожнюється, що дає змогу індивідуалізувати його за характером відображення в засобах ототожнення.

Експериментальне дослідження має на меті отримати властивості та ознаки ототожнюваного (відображуваного) об'єкта у формах, які задовольняють процес порівняльного дослідження.

Порівняльне дослідження спрямоване на встановлення ступеня збіжності ознак ототожнюваного об'єкта, зафіксованих у засобах ідентифікації. Порівняльне дослідження має бути повним і детальним. Порівнюються в деталях не тільки найбільш очевидні й характерні ідентифікаційні ознаки, а й усі виявлені на етапі окремого дослідження незалежно від їх кількості та ступеня прояву. Часто порівняння саме дрібних, малопомітних особливостей дає змогу експертові зробити правильний висновок про тотожність об'єктів.

Порівняння здійснюють трьома способами: зіставлення, суміщення і накладення.

Зіставлення — розміщення порівнюваних об'єктів поряд так, щоб можна було одночасно спостерігати за їх ознаками.

Суміщення — розташування порівнюваних об'єктів в одному полі так, щоб ознаки одного були продовженням ознак іншого.

Накладення — встановлення такого контакту між порівнюваними об'єктами, щоб їх можна було спостерігати у світлі, яке проходить наскрізь.

Оцінювання результатів порівняння та обгрунтування висновків — завершальний етап ідентифікаційного дослідження. Це логічна діяльність, яка полягає у співвіднесенні результатів дослідження з походженням порівнюваних об'єктів, механізмом утворення відображень.

8. Поняття криміналістичної діагностики.

Криміналістична діагностика - це дослідження з метою розпізнавання, розрізнення, визначення властивостей, якостей, стану, відносин, взаємозв'язків просторового і часового характеру об'єктів, явищ для розв'язання завдань кримінального судочинства. Криміналістичну діагностику можна розглядати як мету (завдання), процес і метод дослідження зазначеного.

Поняттям криміналістичної діагностики охоплено розв'язання трьох груп завдань (за Ю. Г. Коруховим). Перша - визначення властивостей і стану об'єкта - спрямована на встановлення окремих якостей, властивостей, стану невідомого об'єкта, який залишив сліди-відображення, або наявного об'єкта. Отже, за слідами-відображеннями можна дійти висновку про особливості слідоутворюючого об'єкта (наприклад, професійні навички людини). Внаслідок діагностичних досліджень видається можливим установлення поточного і початкового стану об'єкта: придатності вогнепальної зброї до стрільби, початкового тексту документа тощо. Друга група - дослідження обставин дії, що уможливлює встановлення механізму злочинної події: способу дії, часу, кількості учасників тощо. Наприклад, із якої відстані здійснений постріл; що виконано раніше: підпис чи відбиток печатки. Третя група завдань - установлення причинового зв'язку між фактами - передбачає з'ясування наявності причинового зв'язку між дією (подією), що сталася, і результатами, які настали, визначення причини наслідків, установлення можливих результатів учиненої дії, можливості здійснення певних дій за визначених умов. Наприклад, установлюється, чи міг потерпілий завдати собі тілесних пошкоджень вогнепальною зброєю за тих обставин, про які він повідомляє, або про які повідомляє свідок.