
- •1. Поняття і структура криміналістики та загальна характеристика її складових.
- •2. Поняття та загальна характеристика методів криміналістики.
- •3. Криміналістика в системі юридичних наук.Показати повністю..
- •4. . Сучасний стан криміналістики в Україні.
- •5. Поняття та види криміналістичної ідентифікації.
- •6. Суб’єкти криміналістичної ідентифікації:
- •7. Етапи ідентифікаційного дослідження
- •8. Поняття криміналістичної діагностики.
- •9. Структура криміналістичної техніки як складової криміналістики
- •10. Сучасна класифікація техніко-криміналістичних засобів криміналістики і методи їх викорисання
- •11. Поняття трасології її структура і завдання.
- •12. Поняття слідів злочину у криміналістиці, їх класифікація.
- •Загальні прийоми вилучення слідів
- •14. Криміналістичне дослідження слідів пальців рук.
- •15. Види слідів ніг та їх значення у розслідуванні злочинів.
- •16. Поняття та елементи доріжки слідів ніг та її криміналістичне значення.
- •19. Поняття та структура криміналістичного зброєзнавства.
- •21. Техніко-криміналістичне дослідження документів.
- •22. Поняття, види та способи підробки документів.
- •23. Встановлення ознак підробки печаток та штампів в документах
- •24. Техніко-криміналістична експертиза документів та її можливості
- •25. Письмова мова як об’єкт криміналістичного дослідження
- •26. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •27. Методика криміналістичного дослідження письмової мови та почерку
- •28. Поняття і значення криміналістичної габітології для розслідування злочинів.
- •29. Поняття криміналістичного дослідження зовнішніх ознак і властивостей людини.
- •30. Ідентифікація особи за ознаками зовнішності.
- •31. Поняття та види криміналістичних обліків.
- •32.Поняття та структура криміналістичної тактики як складової криміналістики
- •33. Поняття і класифікація тактичних прийомів.
- •35. Поняття та принципи планування розслідування злочинів.
- •36. Поняття та види слідчих версій.
- •37. Основні етапи формування версій і особливості їх перевірки.
- •38. Поняття та види слідчих ситуацій.
- •39. Поняття та види слідчих дій.
- •40. Особливості фіксації ходу і результатів слідчих дій.
- •41. Види та принципи слідчого огляду.
- •42. Тактика проведення огляду місця події.
- •43. Загально-тактичні прийоми обшуку.
- •44. Поняття та види допиту.
- •2. Конфліктна ситуація коли:
- •47. Тактика допиту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідків
- •49. Тактичні прийоми підготовки та проведення пред’явлення для впізнання
- •51. Поняття та види судових експертиз.
- •52. Система судово-експертних установ в Україні.
- •56. Поняття та загальна структура криміналістичної методики як складової криміналістики.
- •57. Структура і види окремих методик розслідування злочинів.
- •58. Загальна характеристика нетрадиційних методик розслідування злочинів.
- •59. Криміналістична характеристика злочинів: поняття і структура.
- •60. Методика розслідування вбивств.
- •61. Методика розслідування зґвалтувань.
- •62. Методика розслідування крадіжок.
- •63. Методика розслідування грабежів та розбійних нападів.
- •64. Методика розслідування злочинів проти довкілля.
- •65. Методика розслідування злочинів у сфері службової діяльності.
- •66. Методика розслідування порушень правил дорожньої безпеки руху.
- •67. Методика розслідування підпалів та порушень правил протипожежної безпеки
- •68. Методика розслідування злочинів у сфері комп’ютерних технологій
- •69. Методика розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними угрупуваннями
- •70. Методика розслідування злочинів, що вчиняються неповнолітніми.
- •71. Методика розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів,
- •72. Методика розслідування податкових злочинів
52. Система судово-експертних установ в Україні.
Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.
До державних спеціалізованих установ належать:
науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.
53. Поняття спеціальних знань та форми їх використання. Спеціальні знання — це сукупність науково обґрунтованих відомостей окремого (спеціального) виду, якими володіють особи-спеціалісти у межах будь-якої професії у різних галузях науки, техніки, мистецтва та ремесла, і відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства використовують їх для успішного вирішення завдань кримінального судочинства. Правильне використання у кримінальному процесі спеціальних знань є суттєвим чинником, що підвищує якість та ефективність досудового слідства.
Застосування науково-технічних засобів - один з принципів огляду місця події, який стосується виявлення і фіксації слідів і речових доказів. Виявлення слідів під час огляду у багатьох випадках неможливо без застосування науково-технічних засобів. Так, виявлення слідів рук (невидимих і слабовидимих), ніг, крові, мікрочасток вимагає застосування спеціальних науково-технічних засобів, значна їх кількість є у слідчій валізі, однак при огляді можуть бути використані також інші науково-технічні засоби, що передбачає залучення спеціаліста. Під час огляду місця події важливо дуже обережно поводитись з речовими доказами, щоб запобігти їх втраті або пошкодженню, яке виключило б їх використання для проведення експертизи. Тому при використанні науково-технічних засобів необхідно дотримуватись правил упаковки і фіксації виявленого. Важливим засобом фіксації окремих слідів, речових доказів, як і усіх обставин події, є фото- та відеозйомка. Застосована згідно з передбаченими правилами, вона сприяє найбільш об'єктивному відображенню загальної і слідової картини, які спостерігалися під час огляду місця події. Застосування науково-технічних засобів. Кримінально-процесуальний закон передбачає застосування при проведенні слідчих дій фотозйомки, кінозйомки, звукозапису, а також інших науково-технічних засобів для виявлення і фіксування доказів. В ході вирішення важливих питань, коли потрібно застосування спеціальних знань призначається і проводиться експертиза.
Спеціальні знання може використовувати і сам слідчий, а може скористатися допомогою спеціаліста, експерта.
Спеціаліст- особа, яка володіє спец. Знаннями і залучається для проведення слідчої дії.
Спеціаліст- умовно є помічником слідчого, залучається не в процесуальному порядку, результати його залучення фіксуються у протоколі.
Фотозйомка застосовується при проведенні огляду місця події, відтворенні обстановки й обставин події, пред'явленні для впізнання тощо. Результати фотозйомки можуть бути отримані у вигляді негативів, фотознімків, діапозитивів. Вони суттєво доповнюють протокол слідчої дії, хід і результати проведення слідчих дій.
Кінозйомка, порівняно з фотозйомкою, має певну перевагу, оскільки фіксує проведення слідчих дій у динаміці. При використанні кінозйомки необхідно додержувати ряду процесуальних умов. Про її проведення слід повідомити всіх учасників слідчої дії. У протоколі слідчої дії треба вказати, якою кінокамерою проводилася кінозйомка, витрати плівки в метрах тощо. По закінченні розслідування кіноплівка опечатується і передасться в суд. Аналогічним є застосування і відеозапису.
Звукозапис застосовується для фіксування показань підозрюваного, обвинуваченого, свідка і потерпілого. Звукозапис застосовується за ініціативою слідчого або на прохання допитуваної особи. Згода допитуваної особи для застосування звукозапису не потрібна. Фонограма зберігається у справі і по закінченні розслідування опечатується і разом з кримінальною справою направляється в суд.
54. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Чинне законодавство України визначає правовий статус експерта та встановлює вимоги до нього. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.(ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»). Законодавством визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Так, не може залучатися до виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, яка має не зняту або не погашену судимість, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення або дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта. (ст. 11 Закону України «Про судову експертизу»). Крім того, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження. Стаття 242 КПК У. Підстави проведення експертизи 1. Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права. 2. Слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 Кримінального кодексу України . 3. Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.
55. Оцінка та використання висновку експерта у доказуванні. Висновок експерта - письмовий процесуальний документ, в якому відображено хід та результати досліджень, проведених з питань, які поставлені особою, що залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, який доручив проведення експертизи. Вимоги щодо змісту висновку експерта спрямовані на те, щоб забезпечити достовірність експертних досліджень і можливість їх перевірки та оцінки слідчим, прокурором, судом. Висновок експерта складається лише на підставі проведених досліджень і з урахуванням отриманих результатів, тобто особливості структури і змісту висновку експерта досить яскраво виявляються в певній структурі, обсязі й характері наявних відомостей, що мають значення для кримінального провадження. Висновок експерта складається з трьох частин: вступна; дослідницька; заключна або власне "висновок". Зміст висновку експерта повинен відображати сутність усіх частин експертного дослідження. Зокрема, до них можуть належати: експертний огляд, порівняльне дослідження, експертний експеримент, оцінка отриманих результатів і формулювання висновків. Якщо експерт дає відповідь на деякі питання з власної ініціативи, то вони також повинні бути вказані у вступній частині.
У дослідницькій частині висновку відбивається весь процес експертного дослідження і отримані на його підставі результати. На початку відображається аналіз матеріалів і опис відомостей, наданих слідчим, прокурором або судом. Для цього необхідно вказати про стан об'єктів, наданих на дослідження, викласти відомості про їх огляд експертом. Далі описуються методи дослідження, технічні засоби, які використовувалися в процесі дослідження, й умови, в яких відбувалося їх використання, включаючи технічні умови. Також необхідно докладно викласти дані про всі дії, які здійснювались експертом над об'єктами. Сам опис здійснюється, як правило, у відповідності зі схемою дослідження і його методами. Експерт повинен пояснити, які і звідки взяті нормативні приписи були ним використані у ході дослідження, різного роду коефіцієнти, табличні та інші відомості, якими він керувався у процесі свого дослідження. Він повинен також пояснити сутність та зміст методів дослідження, у деяких випадках навіть дати обґрунтування, чому саме ця методика була використана в процесі дослідження, якщо таких методик існує декілька. У заключній частині даються науково обґрунтовані відповіді на поставлені експерту запитання, які повинні повністю випливати з дослідницької діяльності експерта. На кожне поставлене експерту запитання повинна бути дана змістовна вмотивована відповідь або відповідь про неможливість вирішення цього запитання. Висновок є кінцевою метою всього дослідження. Наявність висновків у цьому джерелі доказів - одна з суттєвих ознак, яка дозволяє відрізнити висновок експерта від інших джерел доказів, отриманих за участю спеціаліста.
Висновок експерта повинен бути підписаний кожним експертом, який здійснював дослідження і надав його результати. Якщо існують креслення, схеми, фотографії, доповнення, довідкові та ілюстраційні матеріали, які забезпечують наочність, підвищують переконливість висновків, уточнюють процес дослідження, то вони також виступають складовою частиною висновку, додаються до нього і підписуються експертом або експертами.
Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами. Суд є самостійним у виборі експертів. А оскільки останні обрані, суддя йде слідом за ними, як сліпий за своїм поводирем. Та обставина, що висновки експерта обґрунтовані дослідженнями, проведеними із застосуванням наукових, технічних або інших спеціальних знань, не виключає можливості та необхідності оцінки їх слідчим і судом у повному обсязі.