29. Поняття криміналістичного дослідження зовнішніх ознак і властивостей людини.

Зовнішній вигляд формується з елементів, якими вважають анатомічні органи та їх частини, прояви певних функцій організму, одяг, речі, які повсякчас перебувають із людиною. Для цих елементів і зовнішнього вигляду загалом притаманні відмінні риси, особливості, що називаються ознаками зовнішнього вигляду (зовнішності) людини. Елементи зовнішності й відповідні ознаки залежно від походження і зв'язку з особою класифікують за двома групами: 1) власні, тобто елементи і ознаки, які випливають із природи людини і е невід'ємними від її зовнішності; 2) супутні, тобто одяг і речі, якими повсякчас користується людина, їх ознаки.

Інформація про зовнішній вигляд людини та відповідні її джерела можуть бути отримані під час слідчих дій, оперативно-розшукових заходів, попереднього дослідження, пов'язаного із вивченням ознак зовнішності, перевіркою за криміналістичними обліками, у перебігу інших непроцесуальних заходів. Серед слідчих дій слід зазначити допити, огляд місця події та трупа, речових доказів, освідування; експертизи - криміналістичні, судово-медична, комплексна медико-криміналістична та ін.

Ознаки зовнішнього вигляду людини мають бути належним чином зафіксовані, що забезпечує можливість їх успішного використання в процесі розв'язання завдань кримінального судочинства. Наукою криміналістикою розроблені або пристосовані запозичені з інших галузей знання криміналістичні методи для фіксації ознак зовнішності живої особи, трупа, а також техніко-криміналістичні засоби, прийоми як складові відповідного методу.

1. Опис - словесний виклад ознак зовнішнього вигляду людини в процесуальних і непроцесуальних документах, що може бути довільним і впорядкованим. Суто криміналістичним є метод словесного портрета - науково-обгрунтований, упорядкований опис ознак зовнішнього вигляду людини за допомогою єдиної спеціально розробленої термінології.

2. Фотографування та відео -, кінозйомка - об'єктивне відображення елементів і ознак зовнішності людини із застосуванням технічних засобів. Основним є метод у пізнавальної (сигналетичної) фотозйомки (останнім часом і відеозйомки).

3. Метод суб'єктивного портрета - зображення обличчя, фігури людини, виготовлене відповідно до уявлень очевидця:

4. Посмертні маски і зліпки - з невпізнаних трупів.

5. Пластична або графічна реконструкція обличчя за черепом - отримується скульптурний чи графічний портрет на підставі методу професора М.М. Герасимова, підґрунтям якого є використання статистично встановлених закономірних залежностей між будовою кісток черепа людини, товщиною і формою покривних тканин голови і обличчя. Проте реконструкція не створює точного портрета покійного, в ній не відбиваються усі ознаки зовнішності, використовувані як ідентифікаційні, тому реконструкція є відображенням суб'єктивним, хоча її основою є такий об'єктивний носій інформації про ознаки зовнішності, як череп. Описи, суб'єктивні, скульптурні, графічні портрети не розглядаються як докази, а мають орієнтовне значення і використовуються для розшуку особи. Ідентифікація живої особи, трупа відбувається: під час пред'явлення для впізнання як у натурі