33.Конституційні характеристики України як демократичної держави.

Демократія (від грецьк. demos -народ, kratos - влада) - це народовладдя, що виходить з організації і функціонування державної влади, форми організації суспільства, його державно-політичного устрою, що ґрунтується на визнанні народу єдиним джерелом влади, який здійснює реальне управління суспільними і державними справами.

Ознаки України як демократичної держави:

1) носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 5 Конституції України);

2) державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ч. 1 ст. 6 Конституції України);

3) місцеве самоврядування визнається і гарантується (ст. 7 Конституції України);

4) громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (ч. 1 ст. 36 Конституції України). Правовий статус громадських об'єднань, що діють у державі, визначають закони України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року, "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 року;

5) громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 38 Конституції України);

6) громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 39 Конституції України);

7) усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40 Конституції України);

8) вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення (ст. 71 Конституції України);

9) народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних (ч. 4 ст. 124 Конституції України).

Крім того, демократичність Української держави проявляється у республіканській формі державного правління, що дає можливість громадянам обирати главу держави, парламент, органи місцевого самоврядування.

34.Конституційно-правове регулювання територіального устрою України.

Адміністративно-територіальний устрій – передбачена законами територіальна організація держави з метою забезпечення найбільш оптимального вирішення завдань та здійснення функцій суспільства і держави.

Територіальний устрій України згідно зі ст. 132 Конституції України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Зміст конституційних засад територіального устрою України:

• принцип єдності та цілісності, відповідно до якого вся система територіального устрою держави пов'язана єдиною системою законодавчих, виконавчих, судових та контрольно-наглядових органів і утворює цілісну державну єдність. Унітаризм України підтверджений Конституцією України (ст. 2);

• принцип централізації та децентралізації, за яким окремі територіальні одиниці перебувають у підпорядкуванні держави, а нижчий рівень системи є територіальною основою місцевого самоврядування (село, селище, райони в містах);

• принцип збалансованого розвитку регіонів, згідно з яким суспільство та держава забезпечують максимально рівні умови для розвитку всіх територіальних одиниць;

• принцип урахування історичних, економічних, екологічних, географічних та інших особливостей означає, що держава сприяє самобутності територіальних одиниць.

Основою територіального устрою України як унітарної держави є адміністративно-територіальний устрій держави.

Систему адміністративно-територіального устрою України утворюють такі адміністративно-територіальні одиниці (ч. 1 ст. 133 Конституції України): АРК, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять АРК та 24 області, а також міста Київ та Севастополь, які мають спеціальний статус.

АТО - це частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. АТО за соціально-територіальними ознаками поділяються на:

• населені пункти (міста, села, селища);

• регіони (райони, області).

Населений пункт - частина комплексно заселеної території України, яка має власну назву та відносно сталий склад населення, утворилася внаслідок господарської, виробничої та іншої соціальної діяльності і зареєстрована в передбаченому законодавством порядку. Серед населених пунктів є міські та сільські.

Місто - це багатотисячний населений пункт, адміністративний, промисловий, торговельний та культурний центр. Не менше 10 тис

Сучасна система адміністративно-територіального устрою виокремлює міста:

- загальнодержавного значення (Київ, Севастополь);

- обласного значення (населення понад 30 тисяч осіб); -районного значення (понад 10 тисяч осіб).

Міста можуть поділятися на райони у містах, які мають статус адміністративно-територіальних одиниць, та інші складові частини (вулиці, квартали, житлові масиви тощо).

села - населені пункти, які мають відносно сталий склад населення, переважна частина якого зайнята в сільськогосподарському виробництві та лісовому господарстві.

селища - розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, підприємствах з виробництва переважна частина населення яких зайнята у промисловому виробництві та соціально-культурній сфері.

Райони та області - це АТО регіонального значення.

Район - АТО, яка є частиною області. Історично райони в Україні виникли в результаті АТ реформи 1923 року. Правовим наслідком цієї реформи стала заміна 4ступеневої (центр - губернія - повіт - волость) системи АТ устрою 3ступеневою (центр - округ - район). У вересні 1930 р постанову "Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління".

На початку 1932 року ВУЦВК прийняв рішення про введення в Україні обласного поділу. Райони об'єднувалися в рамках областей переважно за економічними ознаками. У 1932 році в Україні створено п'ять областей - Київська, Дніпропетровська, Вінницька, Харківська, Одеська. У результаті адміністративно-територіальних реформ в Українській PCP утворювалися нові адміністративно-територіальні одиниці. Відтак, в Українській PCP на момент розпаду СРСР було 25 областей і дві адміністративні одиниці республіканського підпорядкування - міста Київ та Севастополь.

Отже, територіальний устрій України є трирівневим:

- вищий рівень: АРК, області, міста Київ і Севастополь;

-середній рівень: райони АРК, райони обласного поділу, райони міст Києва і Севастополя, міста обласного підпорядкування;

- нижчий рівень: села, селища, райони в містах (за винятком міст Києва і Севастополя), міст районного підпорядкування.

Порядок територіальних змін в Україні визначається Конституцією і законами України.

ВРУ ст. 85 КУ уповноважена приймати рішення щодо:

• встановлення і зміни меж міст та районів;

• віднесення населених пунктів до категорії міст;

• ліквідації та утворення районів;

• найменування та перейменування населених пунктів і районів.

Щодо обласного поділу, то він є стабільним в Україні, оскільки його зміна можлива лише через внесення відповідних змін до КУ.

КабМін уповноважений вносити до ВРУ подання про:

• утворення, ліквідацію та найменування районів;

• створення Національної ради з найменування географічних об'єктів, надання населеним пунктам статусу гірських.

ВР АРК, обласні ради законодавчо уповноважені:

• порушувати перед Верховною Радою України питання щодо встановлення і зміни меж АРК і областей, перейменування районів, перенесення адміністративних центрів районів;

• вносити до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення, ліквідації та перейменування новоутворених районів;

• вести облік населених пунктів, встановлювати межі сіл, селищ, міст.

Систему адміністративно-територіального устрою України становлять:

а) АРК;

б) 24 області;

в) 490 районів;

г) 118 районів у містах;

г) 457 міст (2 міста загальнодержавного значення, 176 - обласного значення, 279 - районного значення);

д) 885 селищ;

е) 28 573 села.

Порядок найменування та перейменування населених пунктів, інших адміністративно-територіальних одиниць має здійснюватися у встановленому законодавством України порядку: