12.Конституційно-правові відносини: поняття та суб’єкти.

Отже, правовідносини - це частина суспільних відносин, урегульованих нормами права. Конституційно-правові відносини є різновидом правовідносин.

Конституційно-правові відносини - це врегульовані нормами конституційного права і гарантовані державою суспільні відносини, які виникають між суб'єктами з приводу реалізації їх конституційних прав та обов'язків.

Ознаки конституційно-правових відносин:

1) пов'язані з відносинами публічної влади;

2) є різновидом правових відносин, оскільки існують поряд із кримінальними, господарськими та іншими правовідносинами;

3) виникають між суб'єктами правовідносин з приводу реалізації конституційних прав та обов'язків;

4) мають переважно імперативний характер;

5) регулюються та охороняються конституційними нормами і принципами;

6) є різновидом політико-правових зв'язків

7) здебільшого мають виключно загальнодержавний, а не локальний (місцевий) характер (наприклад, вибори Президента України, ВРУ);

8) порівняно з іншими галузями права охоплюють найширше коло суспільних відносин: політичні, економічні, культурні, екологічні, соціальні та ін.;

9) здійснюються свідомо і цілеспрямовано в результаті волевиявлення суб'єктів конституційно-правових відносин. Проте у певних випадках причиною або наслідком виникнення, зміни або припинення конституційно-правових відносин є об'єктивні явища - стихійні лиха, аварії

10) гарантуються та забезпечуються державно-правовим примусом, основний зміст якого полягає у позбавленні відповідних суб'єктів блага політичного, матеріального чи іншого характеру.

Суб'єкти конституційно-правових відносин - це учасники конституційно-правових відносин, наділені конституційною правосуб'єктністю (правоздатністю, дієздатністю і деліктоздатністю), яка встановлюється нормами і принципами конституційного права.

Конституційна правоздатність - це здатність суб'єкта конституційно-правових відносин мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки, які встановлені і гарантовані конституційно-правовими нормами і принципами. Конституційна дієздатність - це здатність суб'єкта конституційно-правових відносин своїми діями набувати суб'єктивні права та юридичні обов'язки, які встановлені і гарантовані конституційно-правовими нормами і принципами.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є:

1) фізичні особи - громадяни України, апатриди, біпатриди , біженці, іноземці;

2) юридичні особи - органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи державної влади. До органів державної влади належить уся система органів виконавчої влади - від Кабінету Міністрів України до районних державних адміністрацій, Верховна Рада України, глава держави, правоохоронні органи, органи правосуддя та ін.;

3) посадові особи - представники влади, наділені відповідними державно-владними повноваженнями;

4) соціальні організації - держава, трудові колективи, органи місцевого самоврядування, адміністративно-територіальні одиниці, об'єднання громадян (громадські організації, профспілки, територіальні громади, політичні партії, релігійні громади, органи самоорганізації населення та ін.;

5) соціальні спільноти - український народ, корінні народи, населення, нація, національні меншини, етнічні групи.

Правовий статус деяких суб'єктів конституційно-правових відносин законодавчо не визначений, а тому потребує змістовного тлумачення.

Українська нація - спільність людей, об'єднаних політичними інтересами, усвідомленням своєї спільності на певній території, єдиним громадянством, менталітетом, духовно-культурними цінностями і надбаннями, юридичними правами і обов'язками. змістовне наповнення правосуб'єктності української нації не дістало належного нормативного обґрунтування як на конституційному, так і законодавчому рівнях.

Українська держава - один із головних суб'єктів конституційно-правових відносин, оскільки лише держава виступає офіційним представником усього суспільства, а всі інші організації, як стверджують вітчизняні вчені, репрезентують лише його частину.

Держава уособлює публічну владу. Президент України є главою держави і виступає від її імені (ч. 1 ст. 102 Конституції України), судові рішення ухвалюються судами іменем України (ч. 5 ст. 124 Конституції України). Україна як держава є учасником міжнародних організацій тощо.

Український народ - це громадяни України всіх національностей. Саме таке визначення закріплене в преамбулі Конституції України. Український народ наділений всією повнотою публічної влади у державі. Український народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. За українським народом закріплене конституційне право на всеукраїнських референдумах приймати закони, вирішувати інші важливі питання суспільного та державного життя.

Національні меншини - це осередки громадян України, які не є українцями за національністю, належать до інших національних спільностей і виявляють почуття етнічної єдності між собою. Правосуб'єктність національних меншин визначена Конституцією України (ст. 11), Законом України "Про національні меншини в Україні" Громадяни України, які належать до нацменшин, вільні у виборі форм і обсягу реалізації своїх прав, що гарантуються з боку держави.

терміна "корінні народи" ні на конституційному, ні на законодавчому рівнях в Україні немає.

Релігійні громади - первинна структурна одиниця в системі релігійних організацій, яка добровільно створюється віруючими певної релігії для здійснення культових обрядів. Релігійні громади € повноцінними учасниками конституційно-правових відносин, бо юр. особами.