1. Державна система сертифікації України

Сертифікація – процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес, послуга відповідають заданим вимогам. Третя сторона – особа або орган, визнана незалежною ні від постачальника (перша сторона), ні від покупця (друга сторона).

Провідні економічно розвинуті країни почали проводити процеси сертифікації у 20 – 30-ті роки минулого століття. У 80-ті роки сертифікацію стали впроваджувати в Радянському Союзі, у тому числі в Україні. Після отримання незалежності в Україні робота із сертифікації стала проводитися після виходу постанови Кабінету Міністрів у лютому 1992 р. і Декрету Кабінету Міністрів "Про стандартизацію і сертифікацію" у травні 1993 р. На їхній основі були створена і розроблена система сертифікації УкрСЕПРО.

У даний час сертифікація стала одним з істотних механізмів управління якістю, що дає можливість об'єктивно оцінити продукцію, представити споживачеві підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентоспроможність.

Основні терміни, що використовуються в системі сертифікації такі:

Система сертифікації – система, яка має власні правила, процедури і управління для проведення сертифікації відповідності. Вона може діяти на національному, регіональному і міжнародному рівні.

Схема сертифікації – склад і послідовність дій третьої сторони при проведенні сертифікації відповідності.

Відповідність – додержання встановлених вимог до продукції, процесів, послуг.

Обов'язкова сертифікація – підтвердження уповноваженим на те органом відповідності даної продукції, процесу або послуги обов'язковим вимогам стандарту.

Добровільна сертифікація – сертифікація, яка проводиться на добровільній основі за ініціативою виробника (виконавця), продавця або споживача продукції.

Сертифікат відповідності – документ, виданий відповідно, до правил системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що належним чином продукція, процес або послуга, що ідентифіковані, відповідають конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

Знак відповідності – захищений у встановленому порядку знак, який використовується або виданий відповідно до правил системи сертифікації і який вказує на те, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що належним чином продукція, процес, послуга, що ідентифіковані, відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Орган з сертифікації – орган, що проводить сертифікацію відповідності.

Атестація виробництва – офіційне підтвердження органом з сертифікації або іншим уповноваженим для цього органом наявності необхідних і достатніх умов виробництва певної продукції, що забезпечують стабільність вимог до неї, які задані в нормативних документах і контролюються при сертифікації.

Акредитована лабораторія – випробувальна лабораторія, яка пройшла акредитацію.

Акредитація випробувальних лабораторій – офіційне визнання того, що випробувальна лабораторія має право здійснювати конкретні випробування чи конкретні типи випробувань. Цей термін може відображати визнання технічної компетенції та об'єктивності випробувальної лабораторії або тільки її технічної компетенції.

Інспекційний контроль – контроль за діяльністю акредитованих органів з сертифікації, випробувальних лабораторій, а також за сертифікованою продукцією і станом її виробництва.

Експерт-аудитор – особа, яка атестована на право проведення одного або кількох видів робіт із сертифікації.

Законодавчою базою діяльності системи сертифікації УкрСЕПРО є закони України, у яких визначені вимоги до якості і безпеки продукції, процесів або послуг. Це насамперед закони України "Про захист прав споживачів", "Про охорону праці", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення", "Про підтвердження відповідності", "Про зовнішню економічну діяльність", "Про якість і безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини", постанови Верховної Ради "Про Державну програму розвитку державної системи сертифікації продукції на 1996-1997 роки" , "Про затвердження порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні".

Зараз в Україні діє більш 30 нормативних документів державної системи сертифікації УкрСЕПРО. Нормативна база системи УкрСЕПРО продовжує удосконалюватися, гармонізується з міжнародними нормативними документами.

Основними нормативними документами, що регламентують роботу в системі УкрСЕПРО, є національні стандарти.

Організаційну структуру Системи утворюють:

• Національний орган з сертифікації - Держспоживстандарт України;

• науково-технічна комісія;

• органи з сертифікації продукції;

• органи з сертифікації систем якості;

• випробувальні лабораторії (центри);

• експерти-аудитори;

• науково-методичний і інформаційний центр;

• Державні підприємства "Стандартметрологія" Держспожив-стандарту України;

• територіальні управління в справах по захисту прав споживачів;

• Український учбово-науковий центр зі стандартизації, метрології і сертифікації.

Система виконує наступне:

• сертифікацію продукції (процесів, послуг);

• сертифікацію систем якості;

• атестацію виробництва;

• акредитацію випробувальних лабораторій (центрів);

• акредитацію органів з сертифікації продукції;

• акредитацію органів з сертифікації систем якості;

• атестацію експертів-аудиторів за переліченими видами діяльності.