Сутність організаційної інновації як економічної категорії

Життєздатність економіки будь-якої країни визначається масштабами та якістю накопичення інновацій, а саме: нових ідей, технологій, продуктів, управлінських систем, які є результатом розвитку науки та інноваційної діяльності. Інноваційні процеси, їхні впровадження в нові технології, нові продукти, нові види послуг, нові управлінські системи є основою забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни. У наш час нововведення охоплюють усі сфери людської діяльності, радикально впливають на процес господарювання, змінюють соціально-економічні відносини в суспільстві. Характерною рисою сучасності є інтенсивне зростання інноваційної діяльності на міжнародному рівні: збільшуються витрати на науково-дослідні розробки, змінюються системи освіти  і підготовки спеціалістів,  формуються національні інноваційні системи, осягаються процеси введення і поширення інновацій.

Незважаючи на значне накопичення емпіричних знань та теоретичних концепцій, ще відсутня узагальнююча теорія з інноватики, існують розбіжності з ряду важливих методологічних питань, тлумачення основних категорій. Як у вітчизняній, так і світовій літературі властива багатогранність поглядів на сутність поняття «організаційна інновація».

Традиційно рахувалось, що основними  та важливими джерелами стійких конкурентних переваг є продуктові та ринкові інновації. Але на сучасному етапі розвитку інноваційних процесів ми погоджуємось з думкою багатьох вчених-економістів, що вони є необхідною, але недостатньою умовою успішної підприємницької діяльності сучасного підприємства. Так професор Н. І. Чухрай підтверджує, що пріоритети  інноваційної діяльності під впливом сучасних світових мегатенденцій  змінюються. А практика сучасних ведучих підприємств доводить, що організаційні інновації сьогодні стають одним з головних джерел успіху діяльності підприємства на ринку. Таким чином, організаційні інновації стають нарівні з продуктовими інноваціями  та є не менш важливими в підвищенні інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств. Їх реалізація дозволяє  отримати значні конкурентні переваги в різноманітних, найбільш перспективних для суб'єктів господарювання галузях.

Також слід відмітити, що в сучасній науці сутність продуктових інновацій достатнім чином обґрунтована та вивчена. А поняття економічної сутності організаційних інновацій, а також їх місця та ролі в розвитку підприємства в сучасних умовах  ще досі не визначено. Це визначає необхідність глибинного та всебічного вивчення процесу розвитку підприємств на основі організаційних інновацій. Труднощі, які виникають в дослідженні інновацій процесу обумовлює цілий ряд причин.

По-перше, це насамперед зв'язано з неоднозначністю трактування самої категорії «організаційна інновація». На сучасному етапі вивчення інноваційного процесу є значна кількість підходів, які або дублюють один одного, або суперечать один одному в їх визначенні. На нашу думку більш детальним є трактування, яке зазначене в Інструкції Державного комітету статистики України, що організаційна інновація є впровадження нового організаційного методу в діяльності підприємства, в організації робочих місць або зовнішніх зв'язків. Організаційні інновації  можуть бути спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства за допомогою скорочення адміністративних або оперативних  витрат, підвищення задоволеності службовців станом своїх робочих місць, розширення доступу до нетоварних активів.  

По-друге відсутні науково обґрунтовані рекомендації по обліку та діагностиці організаційних інновацій, не розроблені показники оцінки їх ефективності, критерії впливу на сукупний ефект функціонування та розвитку підприємством. В зв'язку з цим, визначити в практичній діяльності, який вид інновацій потрібно віднести до організаційних досить тяжко. В результаті в сучасній статистиці має місце систематичне заниження результатів інноваційної діяльності, а отже неоднозначність визначення інноваційно активних підприємств, рівня та критеріїв інноваційного розвитку. Слід відзначити, що на даний час однозначного трактування поняття організаційних інновацій не існує, ні один з авторів, які займаються вивченням та удосконаленням класифікації інновацій не виділяє організаційні  інновації як одне з джерел інноваційного розвитку.

На сучасному етапі такий підхід не зовсім правильний. Так, П. Друкер зазначає, що «перш за все не потрібно плутати інновацію з винаходом. Інновація - це швидше економічний, а не технологічний термін. Нетехнологічні інновації важливі не менш, ніж технологічні. Інновація не обмежується лише дослідом та розробкою - вона охоплює всі складові підприємства, види діяльності та не замикається виключно на  виробництві.

Отже, враховуючи все вищенаведене, можна зробити висновки, що безумовно, кожне трактування вченими та дослідниками поняття «організаційна інновація» вірне, але узгоджене та загальноприйняте поняття на даний час, відсутнє. Це в свою чергу ускладнює облік інноваційної діяльності та призводить до систематичного заниження результатів інноваційного процесу. Відсутність сучасних методів організації інноваційної діяльності з урахуванням саме організаційних інновацій  гальмує розвиток економіки загалом. Визначення терміну «організаційна інновація» потребує розробки конкретних аспектів та стати сферою для подальших наукових досліджень.