- •Виховання як процес. Специфіка процесу виховання. Структура процесу виховання. Суспільна роль процесу виховання. Внутрішні та зовнішні суперечності процесу виховання.
- •Гуманістична природа педагогічної діяльності. Творчий характер праці вчителя. Рівні педагогічної творчості. Соціальна місія педагога.
- •Загальна характеристика методів організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки. Громадська думка як метод виховання.
- •Загальна характеристика методів стимулювання діяльності й поведінки. Гра як метод виховання. Змагання як метод виховання.
- •Загальна характеристика методів формування свідомості особистості. Лекція як метод виховання. Дискусійні методи виховання (диспут, дискусія).
- •Загальні педагогічні здібності. Сутність професійної компетентності педагога. Вимоги до теоретичної та практичної готовності педагога.
- •Закономірності виховання. Принципи виховання.
- •Індивідуальна педагогічна бесіда як модель діалогічної взаємодії. Техніки взаємодії у процесі аналізу проблеми та пошуку її вирішення. Прийоми педагогічної взаємодії.
- •Індивідуальний стиль педагогічної діяльності вчителя. Загальна та професійна культура педагога.
- •Нормативно-правове та інформаційне забезпечення управління освітніми системами.
- •Освітні рівні. Освітньо-кваліфікаційні рівні.
- •Особистість учителя як інструмент впливу в педагогічній взаємодії. Увага й уява вчителя. Способи комунікативного впливу. Стратегії взаємодії у спілкуванні.
- •Педагогіка як наука. Педагогічний процес як система. Етапи педагогічного процесу.
- •Педагогічна майстерність сучасного вчителя. Професійна компетентність. Рівні педагогічної майстерності. Критерії майстерності педагога.
- •Педагогічний менеджмент (школознавство). Система управління освітою України. Основні принципи управління сучасною школою. Система освіти України відповідно зо Закону «Про освіту».
- •Поняття «педагогічно занедбані діти». Негативні чинники, що зумовлюють появу важковиховуваних дітей. Етапи деформування особистості. Перевиховання. Функції перевиховання.
- •Принципи управління системою освіти (демократизація, гуманізація, інтеграція). Громадсько-державний характер управління освітою. Децентралізація системи управління освітою.
- •Професійно-педагогічна направленість і педагогічне покликання вчителя. Професійна етика сучасного вчителя. Педагогічний такт сучасного вчителя.
- •Стилі педагогічного спілкування. Конфлікт у педагогічній взаємодії. Правила оптимізації педагогічної взаємодії.
- •Структура системи освіти України. Загальна середня освіта. Професійні школи. Школи нового типу. Вищі навчальні заклади ііі-іv рівнів акредитації.
- •Урок як навчальний діалог учителя з учнями. Характеристики уроку, який будується на ґрунті діалогічної взаємодії вчителя з учнями. Елементи технології уроку-діалогу.
- •Функціонально-рольове та особистісно орієнтоване спілкування вчителя. Педагогічне спілкування як діалог. Критерії діалогічного педагогічного спілкування.
- •Державний і шкільний компоненти змісту освіти в загальноосвітніх навчальних закладах. Компоненти змісту навчальних предметів.
- •Дидактика як наука та навчальна дисципліна. Мета й завдання дидактики. Об’єкт і предмет дидактики. Основні функції дидактики. Основна проблема дидактики.
- •Зв’язок дидактики з іншими дисциплінами. Основні категорії дидактики.
- •Категорії дидактики
- •Зміст освіти, його основні компоненти. Удосконалення змісту освіти в сучасній загальноосвітній школі. Види освіти, особливості повноцінних знань.
- •Зовнішні та внутрішні закономірності теорії навчання. Закономірності пізнавального розвитку особистості.
- •Закономірності процесу навчання враховують і закономірності пізнавального розвитку особистості:
- •Методи навчання за типом пізнавальної діяльності учнів. Методи навчання на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань.
- •4. Підручники і посібники
- •Наочні методи навчання: сутність і зміст. Практичні методи навчання: сутність і зміст.
- •Основні принципи контролю знань. Види контролю знань. Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Основні критерії оцінки знань.
- •Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань.
- •Підготовка вчителя до уроку, самоаналіз його результатів.
- •Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
- •Повідомлення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.
- •Поняття про метод і прийом у дидактиці. Словесні методи навчання: сутність і зміст.
- •Поняття про форми та форми організації навчання. Характеристика форм навчання. Форми організації навчання.
- •Принцип активності. Принцип мотивації. Принцип емоційності. Принцип проблемності.
- •Принципи навчання як дидактична категорія. Принцип доступності. Принцип свідомості. Принцип індивідуального підходу.
- •Принципи навчання як дидактична категорія. Принцип міцності. Принцип ґрунтовності. Принцип науковості.
- •Принципи навчання як дидактична категорія. Принцип систематичності. Принцип послідовності. Принцип зв’язку теорії з практикою.
- •Проблема вибору методів навчання. Засоби навчання, їх характеристика.
- •Сприймання і первинне усвідомлення нового навчального матеріалу, осмислення зв’язків і відношень об’єктів вивчення.
- •Суть і завдання контролю у навчальному процесі. Контроль, перевірка, оцінювання, оцінка, облік. Спільне й відмінне у змісті понять. Об’єкти та функції контролю.
- •Урок – основна форма організації навчання. Типологія уроків.
- •Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок. Комбінований урок.
- •Урок формування і вдосконалення вмінь і навичок. Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок.
Загальні педагогічні здібності. Сутність професійної компетентності педагога. Вимоги до теоретичної та практичної готовності педагога.
Загальні здібності визначаються психофізіологічним розвитком особистості – темпераментом, характером, інтелектом. Інтелект відіграє вирішальну роль у здійсненні практично всіх видів діяльності педагога. Гностичні здібності (пізнавальні) – здібності набувати, перероблювати й використовувати інформацію. Загальний інтелект забезпечує успішність будь-якої діяльності, професійний – орієнтований на вирішення спеціальних проблем, соціальний – проявляється у сфері міжособистісних відносин.
Креативність – загальна здібність особистості до творчості, яка визначається не лише рівнем розвитку творчого мислення, яке створює щось нове, оригінальне, але передусім здатністю до самовдосконалення, само актуалізації як прояву педагогом своєї внутрішньої сутності й індивідуальності.
Загальні здібності своєрідно віддзеркалюються у власне педагогічних здібностях.
Конструктивні здібності забезпечують прогнозування, проектування й побудову педагогічного процесу. В основі здібності людини до прогнозування своєї діяльності лежить поєднання мислення та уяви. Учителеві необхідно розвивати в собі педагогічну уяву – здатність передбачати те, яким може стати в майбутньому той чи інший учень. Здібність до передбачення багато в чому пов’язана з розвиненою інтуїцією – здатністю цілісно охоплювати ситуацію, отримувати знання без усвідомлення шляхів та умов їх отримання. Інтуїція притаманна педагогам, які володіють емоційною чутливість та сприйнятливістю.
Комунікативні здібності – провідна група педагогічних здібностей, адже забезпечують міжособистісне й ділове спілкування в педагогічному процесі:
товариськість (комунікабельність) – здатність швидко вступати в контакт, орієнтуватися в ситуаціях спілкування й реагувати на дії партнерів по спілкуванню;
розподіл уваги – здатність учителя бачити все, що відбувається навколо нього, займатися одразу декількома видами діяльності;
емпатія – здатність до співпереживання, емоційної причетності й розуміння, яка виникає в педагога як результат усвідомлення тих почуттів і переживань іншої людини, які від переживав би у подібній ситуації сам; емпатія часто виникає в результаті емоційної ідентифікації – здатності педагога відчувати почуття й переживання іншого, як свої власні, поставити себе на місце іншої людини;
перцептивні здібності – здібності сприймати й визначати емоційний стан учня за його зовнішнім виглядом, жестами, мімікою, рухами; ці здібності пов’язані з педагогічною спостережливістю й зіркістю, умінням вловлювати неусвідомлені іншою людиною миттєві реакції й «читати» їх
експресивні здібності – виявляються в самовираженні, адекватній передачі в процесі спілкування свого емоційного стану; впливаючи на учнів слово, жестами, мімікою, учитель повинен уміти висловити за допомогою вербальних і невербальних засобів своє ставлення до того, про що говорить.
Організаторські здібності – забезпечують ефективну організацію навчальної й поза навчальної діяльності учнів, управління їх взаємодією в педагогічному процесі. Вони пов’язані з іншими здібностями, передусім комунікативними:
організаторське чуття педагога – здібності враховувати психологічні особливості учнів, класу при побудові педагогічної взаємодії, бачити організаторські здібності інших людей;
здатність вести за собою, створювати мотивацію до діяльності, захоплювати перспективами;
здатність заряджати інших своєю енергією, яка багато в чому залежить від емоційного потенціалу вчителя, його захопленості своєю діяльністю;
готовність до організаторської діяльності, яка залежить від внутрішньої активності особистості, ініціативності, самостійності, упевненості в собі.
Поняття "компетентність " (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.
