
- •Виховання як процес. Специфіка процесу виховання. Структура процесу виховання. Суспільна роль процесу виховання. Внутрішні та зовнішні суперечності процесу виховання.
- •Гуманістична природа педагогічної діяльності. Творчий характер праці вчителя. Рівні педагогічної творчості. Соціальна місія педагога.
- •Загальна характеристика методів організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки. Громадська думка як метод виховання.
- •Загальна характеристика методів стимулювання діяльності й поведінки. Гра як метод виховання. Змагання як метод виховання.
- •Загальна характеристика методів формування свідомості особистості. Лекція як метод виховання. Дискусійні методи виховання (диспут, дискусія).
- •Загальні педагогічні здібності. Сутність професійної компетентності педагога. Вимоги до теоретичної та практичної готовності педагога.
- •Закономірності виховання. Принципи виховання.
- •Індивідуальна педагогічна бесіда як модель діалогічної взаємодії. Техніки взаємодії у процесі аналізу проблеми та пошуку її вирішення. Прийоми педагогічної взаємодії.
- •Індивідуальний стиль педагогічної діяльності вчителя. Загальна та професійна культура педагога.
- •Нормативно-правове та інформаційне забезпечення управління освітніми системами.
- •Освітні рівні. Освітньо-кваліфікаційні рівні.
- •Особистість учителя як інструмент впливу в педагогічній взаємодії. Увага й уява вчителя. Способи комунікативного впливу. Стратегії взаємодії у спілкуванні.
- •Педагогіка як наука. Педагогічний процес як система. Етапи педагогічного процесу.
- •Педагогічна майстерність сучасного вчителя. Професійна компетентність. Рівні педагогічної майстерності. Критерії майстерності педагога.
- •Педагогічний менеджмент (школознавство). Система управління освітою України. Основні принципи управління сучасною школою. Система освіти України відповідно зо Закону «Про освіту».
- •Поняття «педагогічно занедбані діти». Негативні чинники, що зумовлюють появу важковиховуваних дітей. Етапи деформування особистості. Перевиховання. Функції перевиховання.
- •Принципи управління системою освіти (демократизація, гуманізація, інтеграція). Громадсько-державний характер управління освітою. Децентралізація системи управління освітою.
- •Професійно-педагогічна направленість і педагогічне покликання вчителя. Професійна етика сучасного вчителя. Педагогічний такт сучасного вчителя.
- •Стилі педагогічного спілкування. Конфлікт у педагогічній взаємодії. Правила оптимізації педагогічної взаємодії.
- •Структура системи освіти України. Загальна середня освіта. Професійні школи. Школи нового типу. Вищі навчальні заклади ііі-іv рівнів акредитації.
- •Урок як навчальний діалог учителя з учнями. Характеристики уроку, який будується на ґрунті діалогічної взаємодії вчителя з учнями. Елементи технології уроку-діалогу.
- •Функціонально-рольове та особистісно орієнтоване спілкування вчителя. Педагогічне спілкування як діалог. Критерії діалогічного педагогічного спілкування.
- •Державний і шкільний компоненти змісту освіти в загальноосвітніх навчальних закладах. Компоненти змісту навчальних предметів.
- •Дидактика як наука та навчальна дисципліна. Мета й завдання дидактики. Об’єкт і предмет дидактики. Основні функції дидактики. Основна проблема дидактики.
- •Зв’язок дидактики з іншими дисциплінами. Основні категорії дидактики.
- •Категорії дидактики
- •Зміст освіти, його основні компоненти. Удосконалення змісту освіти в сучасній загальноосвітній школі. Види освіти, особливості повноцінних знань.
- •Зовнішні та внутрішні закономірності теорії навчання. Закономірності пізнавального розвитку особистості.
- •Закономірності процесу навчання враховують і закономірності пізнавального розвитку особистості:
- •Методи навчання за типом пізнавальної діяльності учнів. Методи навчання на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань.
- •4. Підручники і посібники
- •Наочні методи навчання: сутність і зміст. Практичні методи навчання: сутність і зміст.
- •Основні принципи контролю знань. Види контролю знань. Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Основні критерії оцінки знань.
- •Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань.
- •Підготовка вчителя до уроку, самоаналіз його результатів.
- •Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
- •Повідомлення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.
- •Поняття про метод і прийом у дидактиці. Словесні методи навчання: сутність і зміст.
- •Поняття про форми та форми організації навчання. Характеристика форм навчання. Форми організації навчання.
- •Принцип активності. Принцип мотивації. Принцип емоційності. Принцип проблемності.
- •Принципи навчання як дидактична категорія. Принцип доступності. Принцип свідомості. Принцип індивідуального підходу.
- •Принципи навчання як дидактична категорія. Принцип міцності. Принцип ґрунтовності. Принцип науковості.
- •Принципи навчання як дидактична категорія. Принцип систематичності. Принцип послідовності. Принцип зв’язку теорії з практикою.
- •Проблема вибору методів навчання. Засоби навчання, їх характеристика.
- •Сприймання і первинне усвідомлення нового навчального матеріалу, осмислення зв’язків і відношень об’єктів вивчення.
- •Суть і завдання контролю у навчальному процесі. Контроль, перевірка, оцінювання, оцінка, облік. Спільне й відмінне у змісті понять. Об’єкти та функції контролю.
- •Урок – основна форма організації навчання. Типологія уроків.
- •Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок. Комбінований урок.
- •Урок формування і вдосконалення вмінь і навичок. Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок.
Принцип активності. Принцип мотивації. Принцип емоційності. Принцип проблемності.
Принципи навчання – система вихідних, основних вимог до навчання, виконання яких забезпечує ефективне вирішення завдань учіння і розвитку особистості. Принципи визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу відповідно до загальних цілей і закономірностей. Основне в принципах – це вимоги до організації пізнавальної діяльності учнів.
Принцип активності. Вимагає діяльного ставлення учнів до об’єктів, які вивчаються.
Вимоги, що випливають із принципу свідомості і активності учнів у навчанні:
– доцільно використовувати у процесі навчання частково-пошукові бесіди, створювати проблемні ситуації;
– спонукати учнів до різноманітних видів творчості;
– показувати значення навчального предмету для вирішення життєвих проблем;
– використовувати у процесі навчання мислительні операції (аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення);
– навчати учнів раціональним прийомам організації навчальної діяльності;
– вчити учнів складати план відповіді.
Принцип емоційності. Передбачає формування в учнів інтересу до знань.
Вимоги, які висуває до процесу навчання принцип емоційності:
– виховувати в учнів почуття радості від успіху в навчанні;
– формувати в учнів почуття подиву засобами навчання;
– розвивати емоційне (зацікавлене) ставлення учнів до процесу і способів здобуття знань;
– формувати в кожного учня вміння володіти своїми настроями, контролювати свої емоції.
Принцип мотивації. Мотивація навчальної діяльності складається із сукупності певних мотивів. А мотив– це предмет діяльності, за яким завжди стоїть певна потреба (О. М. Леонтьев). Своєю чергою, потреба викликає певне переживання, інтерес, спонуку, надає смислу навчальній діяльності. Для того, щоб учень активно прилучався до навчально-пізнавальної діяльності, необхідно, щоб вона набула для нього особистісного смислу, викликала позитивні переживання, намагання і прагнення.
Для ефективної реалізації цього принципу можна сформулювати такі правила:
формування широкого кругозору щодо різноманітних проблем суспільного життя України;
перетворення учнів у зацікавлених та активних учасників життєдіяльності учнівського колективу;
формування інтересу до конкретного фаху;
зацікавлення учнів у результатах своєї праці й демонстрація їх для досягнення успіху в професійній діяльності;
визначення конкретних цілей і завдань навчальної діяльності, кожного навчального заходу;
надання особистісного смислу й конкретного змісти навчальній діяльності;
широке застосування активних методів навчання;
Принцип проблемності навчання сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, формуванню їх творчих здібностей. Проблемність навчання за своєю суттю є теорією розвиваючого навчання. Вона забезпечує «зближення» процесів учіння та наукового пізнання. Принцип проблемності навчання зумовлює необхідність постановки перед учнями пізнавальних проблем та завдань, створення проблемних ситуацій, які спонукають їх до пошуково-пізнавальної діяльності У процесі пошуково-пізнавальної діяльності формуються самостійність учнів, зокрема уміння бачити поставлену перед ними проблему вникнути в їх суть, окреслити низку конкретних завдань, спрямованих на й розв'язання, неординарних шляхів вирішення проблеми.
Способи реалізації принципу проблемності навчання:
— аналіз програмного матеріалу з метою визначення тих тем, які доцільно реалізувати проблемним способом,
— виділення тієї частини, блоку дози навчального матеріалу, на основі якого буде висунута проблема, поставлені проблемні питання,
— створення проблемної ситуації в процесі вивчення нового матеріалу,
— здійснення педагогічного керівництва процесом розв'язання поставленої проблеми, тобто управління пошуково-пізнавальною діяльністю учнів,