33. Зв’язок дидактики з іншими дисциплінами. Основні категорії дидактики.

Зв’язок дидактики з іншими дисциплінами

Дидактика (загальна дидактика) пов’язана з методиками конкретних навчальних предметів (частковими дидактиками).

Дидактика займається розробкою загальнотеоретичних основ процесу навчання (закономірності, принципи, методи), а конкретні методики – до­слідженням організації навчання з окремих дисциплін, використовуючи при цьому теоретичні ідеї дидактики.

Дидактика пов’язана з іншими науками, передусім з філософією, яка є методологічною основою для організації наукових пошуків і теоретичних узагальнень практики навчання. Вона допомагає визначити перспективу ви­вчення універсальних зв’язків дидактичних явищ, вимагає аналізувати на­вчання як процесуальне явище, як процес неперервного розвитку, виявляти весь спектр суперечностей між діяльностями викладання й учіння та ін.

Проблематика дидактики пов’язана з постановкою проблем психоло­гії, зокрема педагогічної. Дидактичні процеси є водночас і процесами пси­хологічними. Психологія вивчає питання розвитку особистості в процесі навчання, особливості її сприймання, пам’яті, мислення, волі, емоцій, шля­хів формування мотиваційної сфери та ін.

Зв’язок дидактики з теорією виховання забезпечується єдністю процесів навчання і виховання, можливістю використовувати загальні законо­мірності, принципи, методи і форми виховання, щоб учні ефективно ово­лодівали знаннями, уміннями і навичками.

Фізіологія допомагає дидактиці активно, але з великою відповідальні­стю «втручатися» в процеси формування особистості, враховувати фізіоло­гічні і гігієнічні фактори для організації навчання, можливі дидактичні ви­трати і перевантаження.

Крім цього, дидактика пов’язана з соціологією, естетикою, етикою, кібернетикою, теорією систем.

Категорії дидактики

Навчання - вид людської діяльності і процес оволодіння знаннями, уміннями і навичками, що потребують інтелектуальних, емоційно-вольових і фізичних зусиль людини. Воно є фактором стимулювання розвитку особистості.

Освіта — процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних сил (мислення, уяви, пам'яті тощо) та результат цього процесу — досягнення певного рівня освіченості.

Викладання — організація та управління вчителем пізнавальної діяльності учнів, в результаті чого відбувається розвиток і виховання школярів.

   Полягає у формулюванні перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, управлінні їх засвоєнням, закріпленням та використанням, у перевірці якості знань, умінь, навичок.

   Учіння — власна навчальна діяльність учня.

   Учіння є процесом пізнавальної діяльності учнів, завдяки якій вони засвоюють системні знання, здобувають індивідуальний досвід пізнання, вміння самостійно ними оперувати, застосовувати навички й уміння, розвиваючи свій навик спілкування з учителем і учнями в класному і загальношкільному колективах.

   Знання — факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини.

Уміння — здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань.

Передбачають використання набутих знань. Формування їх складним процесом аналітично-синтетичної діяльності, яке проходить кілька стадій: усвідомлення, оволодіння, реалізація.

Навички — автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії (доведені до автоматизму уміння).

Уміння і навички можуть бути теоретичними (в їх основі — правила оперування поняттями, вони є результатом аналізу-синтезу) і практичними (дії, що регулюються за допомогою формул, моделей).