15. Педагогічна майстерність сучасного вчителя. Професійна компетентність. Рівні педагогічної майстерності. Критерії майстерності педагога.

Педагогічна майстерність — вияв високого рівня педагогічної діяльності.

 Ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. Розглядається як вияв власного “Я” у професії, як самореалізація особистості вчителя в педагогічній діяльності, тому визначається як вища, творча його активність, що передбачає доцільне використання методів і засобів педагогічного взаємовпливу в кожній ситуації навчання та виховання. Така доцільність є результатом засвоєння системи знань і уявлень про закони навчання, технології розвитку дитини, а також індивідуальні особливості педагога, його спрямованість, здібності та психофізичні дані.    Критеріями педагогічної майстерності є гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість (оригінальність).

1. Елементарний рівень. У вчителя наявні лише окремі якості професійної діяльності. Найчастіше — це володіння знаннями для виконання педагогічної дії, володіння предметом викладання тощо.

2. Базовий рівень. Учитель володіє основами педагогічної майстерності: педагогічні дії гуманістично зорієнтовані, стосунки з учнями й колегами розвиваються на позитивній основі, добре засвоєно предмет викладання, методично впевнено і самостійно організовано навчально-виховний процес на уроці.

3. Досконалий рівень. Характеризується чіткою спрямованістю дій учителя, їх високою якістю, діалогічною взаємодією у спілкуванні. Педагог самостійно планує й організовує свою діяльність на тривалий проміжок часу, маючи головним завданням розвиток особистості учня.

4. Творчий рівень. Характеризується ініціативністю і творчим підходом до організації професійної діяльності. Вчитель самостійно конструює оригінальні педагогічно доцільні прийоми взаємодії. Діяльність будує, спираючись на рефлексивний аналіз. Сформовано індивідуальний стиль професійної діяльності.

16. Педагогічна техніка (внутрішня, зовнішня). Психологічний портрет особистісно орієнтованого вчителя.

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА – це вміння використовувати власний психофізичний

апарат як інструмент виховного впливу. Це – володіння комплексом прийомів, котрі

дають вчителю можливість глибше, яскравіше, талановитіше виявити свою позицію

та достигнути успіхів в виховній в роботі.

Поняття “педагогічна техніка” містить дві групи складаючих її частини.

Перша група пов’язана з вмінням педагога керувати своєю поведінкою: техніка володіння своїм організмом (мімікою, пантомімікою); управління емоціями, розташуванням духу для зняття зайвої психічної напруги, пробудження творчого

самопочуття; оволодіння вмінням соціальної перцепції (техніка управління вмінням,

уявою), технікою відповіді (керування диханням, дикцією, голосністю, темпом відповіді). Друга група пов’язана з вмінням впливати на особу та колектив: техніка

організації контакту, управління педагогічним спілкуванням; техніка навіянням та

ін. ВНУТРІШНЯ ТЕХНІКА – створення внутрішнього хвилювання особи, психологічне настроювання вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю та почуття.

ЗОВНІШНЯ ТЕХНІКА – утілення внутрішнього хвилювання вчителя в його тілесній природі: міміці, голосі, відповіді, рухах, пластиці. Яким є психологічний портрет особистісно орієнтованого вчителя 1. Він відкритий і доступний для будь-якого учня, не викликає в них страху, дає їм можливість висловлювати свої думки і почуття, відвер­ тий у своїх поглядах;

2. демонструє дітям цілковиту довіру до них, не принижує їхньої гідності;

3. щиро цікавиться життям учнів, не байдужий до їхніх проблем, справедливий;

4. виявляє емпатійне розуміння — бачення поведінки учня його ж очима, вміє «постояти в чужих черевиках», відчуваючи внутрішній світ дитини;

5. надає учням реальну допомогу.