3. Перспективи вдосконалення правового регулювання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
В умовах необхідності формування в Україні стабільного та ефективного цивільного обороту в сфері нерухомості додаткової актуальності набувають питання міжгалузевих зв'язків у цивільному вітчизняному праві щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У цьому зв'язку важливим є створення більш ефективної системи державної реєстрації зазначених прав шляхом врахування передових міжнародних зразків подібного правового регулювання цивільного обороту на ринку нерухомого майна.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Білет 11
1. Проблеми адаптації законодавства України в сфері кадастру нерухомості до законодавства єс: тенденції і перспективи.
та їх обтяжень».
Державний
земельний кадастр - єдина державна
геоінформаційна система відомостей
про землі, розташовані в межах
державного кордону України, їх
цільове призначення, обмеження у їх
використанні, а також дані про кількісну
і якісну характеристику земель, їх
оцінку, про розподіл земель між
власниками і
користувачами. У
світовій практиці інформаційні результати
згаданих процесів містять або єдина
державна кадастрово-реєстраційна
система, або Державний земельний кадастр
і Державна система реєстрації прав на
нерухомість.
.
2. Поняття та види правовідносин у сфері державного земельного кадастру.
Земельні правовідносини можна класифікувати за інститутами земельного права та залежно від їх матеріального або процесуального характеру.
До першої групи належать: земельні правовідносини у сфері власності на землю; правовідносини з приводу прав на землю, похідних від права власності; правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням права загального користування землею; правовідносини у галузі управління використанням і охороною земель; охоронні земельні правовідносини.
Земельні правовідносини у сфері власності на землю є основоположними. Встановлення тієї чи іншої форми власності на землю здійснюється при приватизації державних або комунальних земель, укладення будь-яких угод щодо землі, при конфіскації земель тощо.
Правовідносини з приводу прав на землю виникають тоді, коли власник заінтересований у передачі прав на земельну ділянку іншим особам. У цьому разі виникають правовідносини землекористування. Обидві сторони беруть на себе взаємні права та обов'язки – ця група земельних правовідносин поділяється на дві підгрупи: правовідносини, що мають характер речових прав (право постійного користування земельною ділянкою і сервітут) і правовідносини, які мають зобов'язальний характер ( оренда, застава (іпотека).
Правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням права загального користування землею, зумовлюються користування майданами, вулицями, проїздами, шляхами - набережними, пляжами, парками, скверами, бульварами, кладовищами тощо..
Правовідносини у галузі управління використанням і охороною земель мають місце у випадках, коли державні і місцеві органи влади виконують відповідні функції. До таких функцій належать: надання земель у власність або у користування з видачею та реєстрацією необхідних документів; ведення державного земельного кадастру; територіальне планування використання й охорони земель; вилучення земель; землеустрій; моніторинг; державний контроль за використанням і охороною земель.
Охоронні земельні правовідносини виникають у процесі здійснення прав та обов'язків власників і користувачів щодо охорони земель, включаючи заходи з меліорації, рекультивації земель, консервації земель та відновлювальні заходи на малопродуктивних, забруднених та деградованих землях.
, земельні правовідносини поділяються на матеріальні і процесуальні. Матеріальні — передбачені нормами, що встановлюють права та обов'язки суб'єктів земельних відносин. Процесуальні регламентуються нормами, що встановлюють порядок виникнення, зміни і припинення земельних правовідносин.
3. Аналіз Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яка започаткована вказаним Законом, передбачає проведення державної реєстрації всіх речових прав на нерухоме майно одним державним органом в єдиному державному реєстрі.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та/або їх обтяження як на земельні ділянки, так і на об’єкти нерухомого майна, розташованих на них, зокрема право власності, право володіння, право користування (сервітут), право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, іпотека, інші речові права відповідно до Закону.
Так, реєстраційні дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна будуть використовуватись державним реєстратором прав під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заявлено вперше .
Білет 12