Хіv. Зберігання сировини в аптеці.

В аптеках сировина зберігається у невеликих кількостях. Це сировина різана, порошкована, в зборах, тому сильніше діють фактори зовнішнього середовища. Особливо небезпечні волога та тепло, які активізують ферменти і викликають розщеплення діючих речовин, розвиток мікроорганізмів, складських шкідників. Зберігають в сухих прохолодних кімнатах, де менше світла, в ящичках пристінних шаф.

На кожному ящику повинна бути етикетка з назвою сировини, датою аналізу та терміном зберігання. Сировину в брикетах, гранулах, коробках розташовують у шафах-вітринах. Сильнодіючу сировину (список Б) зберігають окремо. Окремо зберігають ефіроолійну сировину листя шавлії, м'яти, квітки ромашки. Окремо зберігають збори.

Для відлякування шкідників в місцях, де зберігається сировина, розміщують скляночки з хлороформом. Його пари проходять через ін'єкційну голку, яка встановлена в корок. Запах хлороформу відлякує шкідників.

Хv. Шкідники лрс.

Особливо приваблюють шкідників підземні частини рослин, плоди, насіння. В цій сировині містяться вуглеводи, крохмаль, вітаміни, жирні олії. Прискорює розмноження шкідників волога, висока температура (20-30°С), погана вентиляція, перевантаження складів.

Шкідники можуть попасти в сировину при транспортуванні.

Перед завантаженням склади газують. Сировину, тару ретельно перевіряють на наявність складських шкідників. Крім того, щорічно, при зберіганні сировина перекладається і проводиться газація складу та його оснащення.

Найчастіше сировину пошкоджують жуки: складський довгоносик, хлібний точильник та його личинки, складська міль та її личинки, мучні кліщі.

Жуки пошкоджують плоди, ягоди, корені, утворюють багаточисленні ходи, отвори. Міль та її личинки пошкоджують сировину, вона злипається, утворюються грудки, з'являється неприємний запах.

Хvі. Хімічний склад лікарських рослин та лікарської рослинної сировини.

В процесі життєдіяльності протопласт продукує різні речо­вини, які одержали узагальнюючу назву ергастичних. Вони не становлять його живу частину, але в тій чи іншій мірі використо­вуються в процесі життєдіяльності, виконують захисну функцію або залишаються незмінними і складають кінцевий продукт обміну.

В 1846р. німецький вчений Г Моль розмежував по­няття «протоплазма» і «клітинний сік». Було встановлено, що ва­куолі —це порожнини в протопласті, характерні для еукаріотичних клітин. Вакуолі утворюються ендоплазматичною сіткою У молодих клітин вони невеликі, але їх багато. По мірі старіння клітини вакуолі збіль­шуються, зливаються і зрештою утворюють одну велику вакуолю, що займає 70—90 % об'єму і центральне положення в клі­тині. Цитоплазма, ядро й інші органоїди клітини відтискуються вакуолею до стінок клітинної оболонки (займають постійне по­ложення) і відділяються від ва­куолі тонопластом У вакуолях міститься клітинний сік, що являє собою водний розчин різних органічних і неорганічних речо­вин з рН=2—5. Лише в неве­ликої кількості рослин реакція середовища клітинного соку лужна (огірки).

До складу клітинного соку входять - вода (70—95 %), азо­тисті та безазотисті органічні речовини, вітаміни, фітонциди, неорганічні сполуки тощо.

Органічні речовини можна поділити на речовини первинного і вторинного біосинтезу.

Речовини первинного біосинтезу – білки, вуглеводи, ліпіди, ферменти, вітаміни, органічні кислоти.

Речовини вторинного біосинтезу – алкалоїди, терпени і терпеноїди, фенольні сполуки.