2.2. Утримання одиноких непрацездатних громадян в стаціонарній установі «Здолбунівського інтернату для людей похилого віку та інвалідів»

Здолбунівський будинок - інтернат для громадян похилого віку та інвалідів головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації був заснований в 1944 році для дітей-сиріт, які в повоєнні роки залишилися без батьків, а з 1957 року призначений для проживання жінок.

«Сьогодні будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів загального профілю, виконуючи соціальні ініціативи Президента України являється стаціонарною соціально-медичною установою для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни і праці, інвалідів І та ІІ групи, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування і які на старості залишилися один на один зі своїми літами та проблемами здоров’я. Заклад розрахований на 230 місць» - розповідає директор, заслужений працівник охорони здоров’я України Олег Юрійович Висоцький. Під керівництвом Олега Юрійовича нині працюють 117 працівників, з них: 2 лікарі, 11 медсестер, 10 кухонних працівників, 7 адмінпрацівники, 87 – обслуговуючий персонал.

За період вмілого керування директора та завдяки ентузіазму працівників заклад перетворився на затишний дім, де панують порядок, доброзичливість та повага до літніх людей та людей з вадами здоров’я.

Переконатися в цьому можна завітавши до житлових кімнат, де створені належні умови для проживання підопічних, там панує затишок та атмосфера рідного дому: ікони на стінах, вишиті рушники, квіти, сучасні гардини, всі необхідні для проживання меблі. Відремонтовані та облаштовані за останніми вимогами санвузли та ванні кімнати. Є кімнати відпочинку, де сучасні гардини, коврові доріжки, вазони, є телевізори, зручні м’які меблі для відпочинку. В літній період підопічні відпочивають в сучасних гарних бесідках.

Сьогодні в будинку - інтернаті велика увага приділяється духовному відпочинку мешканців закладу, для цього облаштована бібліотека де є багато цікавої літератури, свіжої преси. Облаштована капличка, де духовні настоятелі проводять служби Божі не рідше як один раз на місяць та на основні релігійні свята.

Нещодавно відремонтовано за сучасним дизайном харчоблок. Кухня оснащена всім необхідним обладнанням для приготування страв. Діє міні-пекарня, де випікається понад 100 бухінців хліба. Відремонтовано приміщення столової, де гармонійно поєднуються фотошпалери з сучасними красивими гардинами та кухонними меблями.

Медична частина будинку-інтернату функціонує цілодобово, де кваліфіковані медсестри слідкують за станом здоров’я хворих та надають відповідну медичну допомогу. Є кабінет фітотерапії, фізіо-терапіїі, зубний кабінет, масажний кабінет. В обов’язки лікарів входить не дише якісне лікування стареньких, а й вислухати всі наболівші питання цих людей.

Для зручності підопічних є в закладі пральня, швейна майстерня, перукарня, на першому поверсі відкрито магазин. Власне діюче підсобне господарство на 80% забезпечує заклад м’ясом, молоком, овочами та кормами для худоби. Це, за рахунок зекономлених бюджетних коштів, дає змогу урізноманітнити раціон харчування підопічних закладу.

Ми поспілкувалися зі старшою медсестрою Здолбунівського будинку-інтернату для людей похилого віку та інвалідів Раїсою Мельник, яка розповіла нам що у будинку-інтернаті зараз перебуває 210 чоловік. - Половина з них - лежачі, які потребують постійної уваги і догляду. Основну роботу виконує персонал, підопічні ж можуть лише картоплю допомогти почистити на кухні чи підмести подвір’я. Молодь, звичайно, допомагає більш активно: пасе корів, обробляє городи. Ми всі, як одна велика родина: один за всіх і всі за одного!

- У системі праці та соціального захисту населення області функціонує 6 будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів та один дитячий будинок-інтернат третього профілю, - розповідає начальник відділу соціального обслуговування населення головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації Андрій Спірідонов. - Пенсія підопічних розподіляється таким чином: 75 відсотків коштів іде на інтернат, 25 - на власні потреби ( Додаток В).

На сьогоднішній день усі інтернати області утримують понад 1100 чоловік, з яких переважна більшість - інваліди. У кожному закладі є підсобні господарства, до роботи на яких залучаються підопічні [15].

При вирішенні питання про необхідність влаштування особи в стаціонарний заклад системи соціального захисту населення потрібні такі факти: волевиявлення зацікавленої особи у влаштуванні в стаціонарний соціальний заклад; вік особи; необхідність стороннього догляду, побутового обслуговування і медичної допомоги; відсутність протипоказань до перебування у стаціонарному закладі; рішення компетентних органів про прийом до стаціонарної установи. Про зарахування до інтернатної установи на повне державне утримання видається виписка з наказу по будинку-інтернаті ( Додаток Г).

В окремих випадках виникає потреба у встановленні таких фактів, як:

а) відсутність родичів, зобов’язаних за законом утримувати осіб похилого вікучи інвалідів, або одинокість (самотність);

б) належність до відповідної категорії громадян; в) наявні матеріально-побутові умови життя заявника чи батьків або близьких родичів дитини, яку влаштовують у дитячий будинок- інтернат та ін.

У будинки-інтернати, інші стаціонарні заклади системи соціального захисту населення громадяни приймаються на добровільній основі, за їх власним бажанням. Про добровільність волевиявлення свідчить цілий комплекс дій особи похилого віку чи інваліда:

• клопотання перед органом соціального захисту населення про видачу путівки, власноручно написана заява, проходження медогляду, поведінка на співбесіді тощо (Додаток А).

За наявності необхідних умов та вільних місць обласне чи прирівняне до нього управління праці та соціального захисту населення приймає відповідне рішення та видає путівку до конкретного будинку-інтернату. На її підставі директор інтернатної установи видає наказ про зарахування особи на повне державне утримання (Додаток А).

При наданні послуг в стаціонарних установах соціального обслуговування держава гарантує громадянам похилого віку та інвалідам можливість отримання комплексу передбачених нормативними актами послуг на підставі принципу соціальної справедливості незалежно від статі, раси, національності, мови, положення, майнового і службового стану, місця проживання,відношення до релігії, переконань, належності до громадських об’єднань та інших обставин.

Потребу в отриманні соціальних послуг у стаціонарних установах мають громадяни похилого віку та інваліди, що є одинокими або втратили зв’язок з близькими родичами чи через відсутність необхідних житлових і побутових умов проживання в сім’ї, а також у зв’язку з важким матеріальним становищем, хронічним захворюванням тощо. Особа влаштовується в стаціонарну установу тоді, коли вичерпані всі можливі варіанти пристосуватися до життя в домашніх умовах в разі потреби за станом здоров’я стороннього догляду за нею, побутового обслуговування та медичної допомоги.

Умови проживання підопічних, у першу чергу, залежать від того, в який вони попадуть будинок-інтернат. Найкращі умови в інтернатних установах, що збудовані за типовими проектами. Таких в Україні лише 105 або менше 40%, але проживає в них більше 65% мешканців. Інші розміщені в пристосованих реконструйованих приміщеннях.

Під спальні відводяться сухі, світлі й теплі приміщення, що добре провітрюються, із розрахунку 7 кв. метрів на одного мешканця. Найчастіше підопічні живуть у кімнатах на двоє мешканців площею 16-17 кв.м. У кожній кімнаті бажано мати шафу, стіл, графин з кип’яченою водою, а на кожного мешканця - ліжко, тумбочку, стілець тощо. Кімнати радіофіковані та електрифіковані.

В інтернаті є кімнати денного перебування, бібліотеки-читальні, кімнати настільних ігор, світлиці. Вони відповідають санітарно-гігієнічним вимогам та належним чином оформлені, що дає можливість з приємністю проводити там своє дозвілля.

Умивальники обладнуються окремо для чоловіків і жінок з розрахунку один кран (умивальник) на 10 чоловік. Перед умивальником повинно бути дзеркало і поличка для туалетного приладдя. Туалети влаштовуються із розрахунку одна кабінка на 15 чоловіків або 10 жінок. Окремо для жінок облаштовуються кімнати гігієни.

Зміна натільної і постільної білизни здійснюється регулярно, але не рідше одного разу на тиждень (7 днів), а в окремих випадках (при потовиділенні, нестриманні мочі тощо) за необхідності.

Гігієнічний душ або ванни проводяться також не рідше одного разу на тиждень, а лежачі хворі обробляються у ці ж строки, якщо не має показань для більш частих гігієнічних процедур.

Кожному підопічному для особистої гігієни видається туалетне і господарське мило, зубний порошок чи паста, зубна щітка, мильниця, гребінець. Чоловіки двічі на тиждень бриються (лежачі). Стрижка волосся проводиться за необхідності. В банні дні здійснюється стрижка нігтів на руках і ногах (Додаток Б).

Для чистки одягу і взуття відводяться спеціальні місця. На кожну кімнату видається крем для взуття і щітки для одягу і взуття. При вході до приміщення встановлюються скребки та решітки для очищення взуття від бруду.

Щоденно проводиться вологе прибирання кімнат: витирання ліжок, підвіконь, батарей центрального опалення, підлоги, провітрювання приміщення.Матраци і подушки лежачих хворих ретельно розправляються, а білизна витрушуються.

Підопічні забезпечуються м’яким інвентарем, що складається з кількох десятків предметів: пальто зимове і демісезонне, шерстяні і бавовняні костюми, піжами, сорочки, білизна, взуття літнє, зимове, кімнатне тощо (Додаток Б).

Особлива увага приділяється харчуванню підопічних.Вони забезпечуються раціональним чотириразовим харчуванням. Практикується приготування їжі за замовною системою, коли підопічні за день або за два замовляють собі першу і другу страви. Особи з кишково-шлунковими захворюваннями, цукровим діабетом та іншими хворобами забезпечуються дієтичним харчуванням.

На підопічних лежить обов'язок піклуватися про своє здоров'я та проходити профілактичні медичні огляди. Якщо він через психічний стан не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, то обов'язок піклуватись про його здоров'я лежить на адміністрації будинків-інтернатів. Медичне обслуговування в кожному будинку-інтернаті організовується з урахуванням профілю інтернатної установи, контингенту мешканців та кількості ліжок. Воно включає в себе: постійне спостереження за станом здоров’я підопічних; регулярні обходи медичним персоналом всіх кімнат, де проживають мешканці будинку-інтернату; медичний огляд підопічних, що звернулися за допомогою; проведення необхідного лікування із забезпеченням підопічних життєво необхідними ліками; організація консультативної допомоги фахівцями лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я; лікувальне харчування; трудову терапію тощо.

Більшість будинків-інтернатів мають медичні відділення, в яких обладнані кабінети лікарського прийому,маніпуляційні, фізіотерапетичні, стоматологічні кабінети, ізолятори, прийомно-карантинні кімнати. Відділення оснащені необхідним діагностичним та лікувальним обладнанням, інвентарем, лікарськими засобами. Майже всі інтернатні установи забезпечені санітарним транспортом. Підопічні мають змогу цілодобово отримувати кваліфіковану медичну допомогу.

Середній вік проживаючих у будинках-інтернатах сягає 75-80 років, з яких 75 відсотків ліжковохворі. Вони вже не можуть обходитись без сторонньої допомоги, в тому числі медичної. Через це підопічні з моменту влаштування до будинку-інтернату і до кінця своїх днів знаходяться під постійною опікою медичних працівників [42,с. 23].

До стаціонарного відділення на постійне проживання, повне державне утримання приймаються одинокі непрацездатні громадяни, які не мають працездатних дітей і за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду, соціального обслуговування та медичної допомоги.

При наявності вільних місць до стаціонарного відділення на загальних підставах можуть прийматися непрацездатні громадяни, які тимчасово втратили здатність до самообслуговування, терміном до 6 місяців.

Прийом здійснюється за путівкою управління соціального захисту населення районної, районної у містах, Києві та Севастополі державної адміністрації.Путівка видається на підставі заяви одинокого непрацездатного громадянина про прийом його до стаціонарного відділення, медичної карти, довідки про розмір призначеної пенсії, довідки про склад сім’ї за формою №3 і наявності паспорта (Додаток А).

Право на першочергове влаштування до стаціонарного відділення мають ветерани війни, особи, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до I, II i III категорії.

Ветерани праці і одинокі громадяни похилого віку мають переважне право на прийом до структурних підрозділів територіального центру.

Як виняток, за рішенням місцевих органів виконавчої влади до стаціонарного відділення для постійного проживання можуть прийматися непрацездатні громадяни, які мають працездатних дітей або родичів, зобов’язаних відповідно до чинного законодавства їх утримувати, якщо вони з об’єктивних причин не можуть цього робити. В такому випадку ці особи утримуються в стаціонарному відділенні повністю за рахунок коштів місцевого бюджету.

Тимчасове вибуття одинокого непрацездатного громадянина з стаціонарного відділення за особистим бажанням дозволяється за висновком лікаря та письмовим зобов’язанням родичів або осіб, які згодні його прийняти на проживання та забезпечити догляд.

Витрати,пов’язан з поїздкою до родичів або інших осіб, територіальним центром не компенсуються.

Якщо одинокий непрацездатний громадянин тимчасово вибуває із стаціонарного відділення, він знімається з матеріального забезпечення, але залишається у списках підопічних. В такому випадку пенсія йому виплачується в повному розмірі [32,с.328] (Додаток Д).

Непрацездатним громадянам, які проживають у стаціонарних відділеннях територіального центру, пенсія виплачується відповідно до чинного законодавства.

В їдальнях обслуговуються малозабезпечені непрацездатні громадяни, які за станом здоров’ям не в змозі приготувати собі обіди або яким організовано безкоштовне чи за зниженими цінами харчування.

Магазини продають малозабезпеченим громадянам продовольчі, промислові, господарські товари, які виготовляються, вирощуються структурними підрозділами територіального центру або надходять від підприємств, установ, організацій за зниженими цінами або безкоштовно.

Сотні життів під одним дахом. Лише безпомічні і нікому непотрібні… У одних - шахрайським способом відібрали житло, інші стали зайвими рідним дітям і через корисливість близьких втратили домівку. Когось, ще зовсім маленькими, покинули батьки. І поряд із ними - ті, які свідомо обрали своє майбутнє - життя у притулку.

Більшість людей вважає, що в інтернаті живуть лише самотні старі люди. Але насправді серед них багато молоді, яка потрапляє до цього закладу з різних, часто - особистих причин…

Старість і самотність об’єднала під одним дахом 210 чоловік, які проживають у Здолбунівському будинку-інтернаті для людей похилого віку та інвалідів. Більшість із них саме тут провели чималу частину свого життя, і за цей час притулок став для них справжньою домівкою, а персонал, який за ними доглядає - найближчими й найріднішими людьми.

На базі Дубенського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів 25 жовтня відбувся огляд-конкурс на кращий самодіяльний колектив підопічних, виробів художньої творчості підопічних та продукції підсобних господарств інтернатних установ департаменту соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації. Сподобалась усім і конкурсна програма, представлена нашим закладом. Розпочалась вона з відеопрезентації будинку-інтернату «Ти знаєш, що ти - людина» (Додаток Ї).

Згідно з відповідним положенням головною метою проведення цього заходу є заохочення підопічних різного віку до активного, творчого життя, сприяння покращенню психологічного стану та соціальній інтеграції цих людей. В результаті Здолбунівський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів було визнано переможцем огляду-конкурсу у всіх трьох номінаціях.

Учасникам конкурсу було вручено грамоти департаменту соціального захисту населення Рівненської ОДА і подарунки.

Вони всі, як одна велика родина: тут панує атмосфера радості та доброзичливості, дружби і взаємодопомоги. Кожна кімната, як маленький шматочок рідного дому: ікони на стінах, по-домашньому вишиті скатертини та рушники, квіти. Відчиняєш двері і відчуваєш аромат сімейного затишку.