Мовні засоби виразності (пам’ятка)

АЛЕГОРІЯ – зображення абстрактного поняття чи явища через конкретний образ (іномовлення).

АЛЛЮЗІЯ (натяк) – одна з форм іномовлення, вживання якого-небудь слова, фрази, цитати у якості натяку на загальновідомий факт – літературний, побутовий або суспільно-політичний.

ГІПЕРБОЛА (перебільшення) – ЛІТОТА (применшення)

МЕТАФОРА – вид тропу, переносне значення слова, побудоване на уподібненні одного предмета чи явища іншому за подібністю або контрастом.

МЕТОНІМІЯ (перейменування) – вид тропу, у якому явище чи предмет позначається за допомогою інших слів і понять. При цьому зберігаються ознаки і зв’язки, що ці явища зближують. Уявлення про поняття надається за допомогою непрямих ознак чи повторних значень, але саме це й посилює поетичну виразність мовлення. (Маяковський: «…стальной оратор, дремлющий в кобуре» - револьвер)

ОКСЮМОРОН (оксіморон) – стилістична фігура, поєднання протилежних або контрастних за змістом слів: гарячий сніг, близька далечінь і т. п.

ПЕРСОНІФІКАЦІЯ (близька до УПОДІБЛЕННЯ – зображення неістоти як істоти) – уявлення неістоти (предмета або явища) у вигляді живої особи.

СИМВОЛ (умовний знак) – предмет або слово, що умовно виражає сутність якогось явища. (*Символ містить у собі переносне значення, тому близький до тропу: порівняння, метафори).

СИНЕКДОХА (різновид МЕТОНІМІЇ) – перенесення значення одного слова на інше на основі заміни кількісних відношень: частина замість цілого, однина замість множини; ціле замість частини; співвідношення форми і складу. (Пушкін: «И раб судьбу благословил»; «Отсель грозить мы будем шведу», С. Орлов: «Его зарыли в шар земной, а был он лишь солдат»).

ПОРІВНЯННЯ – форма поетичного мовлення, побудована на зіставленні одного предмета або явища з іншим.

*ТРОП – вживання слова у переносному значенні. Тропи: метафора, метонімія та ін. Є підстави відносити до тропів *епітет, порівняння, іронію, гіперболу.

*ЕВФЕМІЗМ (добре говорю) – один з тропів, іномовлення, ввічливий вислів, що пом’якшує або маскує неприємне, занадто відверте або грубе слово: він вигадує (замість він бреше); «Пороху ему не выдумать», - Н. В. Гоголь (вместо: он глуп) і т. п.

*ЕПІТЕТ (відн. до поетичного синтаксису) – художнє означення, що підкреслює одну з ознак предмету, або одне з вражень про предмет.

Інтонаційно-синтаксичні фігури (пам’ятка)

*ФІГУРА СТИЛІСТИЧНА (обрис, зображення) – незвичайний зворот мовлення, за допомогою якого досягається його особлива, необхідна автору виразність; ф. с. сприяє індивідуалізації висловлювання. Іноді її називають синтаксичною фігурою. Розрізняють наступні фігури мовлення: інверсію, риторичне питання, повтор, однаковий початок рядка (анафору), замовчення, еліпс та ін.

АНАКОЛУФ (неузгоджений) – стилістичний зворот мовлення, у якому навмисно неузгоджені члени речення. Він передає схвильованість мовлення, його ускладненість або неохайність. («Мне совестно, как честный офицер», - Грибоедов А. С.)

АНАФОРА – повтор однакових сполучень звуків або однакових слів на початку поетичного або прозового рядка. (ЕПІФОРА – протилежне значення: однакова кінцівка рядка).

АНТИТЕЗА – протиставлення.

ІНВЕРСІЯ (перестановка) – порушення послідовності мовлення, що надає фразі новий відтінок виразності.

ПАРАЛЕЛІЗМ ( що йде поруч) – зіставлення. Широко використовується в УНТ. Буває прямий: «Травою заростають могили – давністю заростає біль», заперечливий:

То не ветер ветку клонит,

Не дубравушка шумит –

То моё сердечко стонет,

Как осенний лист дрожит.

Психологічний (в УНТ): І берізонька колихалася,

Молода дівчина хлопця дожидалася.

Образний (психологічний) паралелізм передбачає зіставлення або протиставлення почуттів, переживань, станів героя з образами зі світу природи.

ПЕРИФРАЗ (навколо говорю) – описовий зворот мовлення, який використовується для заміни слова чи групи слів, щоб запобігти повтору, надати розповіді більшу виразність, указати на характерні ознаки того, що замінено. (Легка атлетика – королева спорту; Я (той, що говорить) – ваш покірний слуга.)

ЕЛІПС – особлива стилістична фігура, свідомий пропуск дієслова-присудка, що робить речення виразним, динамічним. (Н. Гумилёв: «В моих садах – цветы, в твоих – печаль.» Порівняйте:

Привольем пахнет дикий мёд,

Пыль – солнечным лучом,

Фиалкою – девичий рот,

А золото – ничем. ( А. Ахматова)

Це приклад контекстуально неповного речення. Еліпсу немає.