Лімфатична система

   Лімфатична система жіночих статевих органів складається з густої сітки лімфатичних судин і лімфатичних вузлів (рис. 3.7).

  Мал. 3.7.Лімфатична система тазових органів (Давидов С.Н.,1982). 1.n.l.lumbalis; 2. n.l. iliaci communes ;3. n.l. sacralis; 4. n.l. rectalis; 5. n.l. Iliaci externi; 6. uterus; 7. tuba uterina ;8. n.l. iliaci interna; 9. a.uterina ;10. a. Iliaca interna; 11. m.Iliacus; 11. a.ovarica 13. ureter ;14.m.guadratus lumborum; 15. n.l. ovarici.

   Розрізняють глибокі й поверхневі пахвинні, зовнішні й внутрішні клубові, крижові й поперекові (парааортальні) лімфатичні вузли і лімфатичні вузли (foramen obturatorium). Крім того, в клітковині таза розсіяні поодинокі лімфатичні вузли. Лімфовідтік від зовнішніх статевих органів і нижньої третини вагіни здійснюється в пахвинні вузли. У ці ж вузли йде лімфовідтік через круглі маткові зв’язки від вузлів дна матки. З верхньої третини вагіни, шийки матки і нижнього склепіння матки лімфовідтік здійснюється в крижові, затульні, зовнішні й внутрішні клубові, а також у параметральні і параректальні вузли. Від верхньої частини тіла матки, маткових труб і яєчників лімфа збирається в поперекові вузли. Лімфатичні судини слизової оболонки матки утворюють двошарову сітку, яка розташована в підслизовій тканині.Поверхневі та глибокі лімфатичні капіляри слизової каналу шийки матки з”єднуються в вузькі прямокутні, овальні, ромбоподібні петлі, які розміщуються по довжині каналу. Вони розташовані під прямим кутом до петель вагінальної частини шийки матки, які розміщені в горизонтальному напрямку.Діаметр капілярів коливається від 16 до 30 мкм.     Лімфовідток від тіла і шийки матки здійснюється по судинах, які беруть початок в лімфатичній сітці глибокого серозного шару та впадають в крупні бокові колектори розміщені вертикально вздовж ребер матки. Від цих колекторів лімфовідток здійснюється по судинах, які йдуть в горизонтальному напрямку між листками широкої зв’язки до регіонарних лімфатичних вузлів тазу. Від дна матки та рогів матки лімфа відтікає по передній чи задній поверхні маткової труби та яєчника, рідше-по верхньому краю чи під трубою. Частина судин йде в напрямку власних зв’язок яєчників та круглих зв’язок матки.     Лімфатичні судини, які несуть лімфу від дна та верхньої частини тіла матки анастомозують з судинами маткової труби, яєчника, утворюючи між листками їх брижі сплетення. З цього сплетення виходять колектори, які в товщі зв”язки, яка підвішує яєчник, йдуть поряд з яєчниковими судинами до лімфатичних судин аортальної групи.     Лімфатичні судини тазу :підчеревні, крижові, зовнішньо здухвинні, нижні здухвинні, загальні здухвинні, аортальні.                                       Іннервація внутрішніх статевих органів

   Іннервація внутрішніх статевих органів здійснюється  за рахунок як симпатичної, так і  парасимпатичної частини вегетативної нервової системи ( рис. 3.8.а).

  Мал. 3.8.а. Нерви і нервові сплетення тазу (за Р.Д.Синельниковим). Загальний вигляд. 1. perineum; 2. plexus hypogastricus superior ;3. plexus hypogastricus inferior sinister; 4. plexus ovaricus; 5. ovarium dextrum; 6. tuba uterina dextrae; 7.colon sigmoideum;8. plexus hypogastricus inferior dexter; 9. ovarium sinistrum ;10. tuba uterina sinistra; 11.lig. ovarii proprium;12. uterus;13.lig.latum uteri; 14.a.uterina; 15. plexus uterovaginalis ;16. vagina; 17. vesica urinaria; 18. plexus vesicalis; 19. plexus sacralis ; 20. a.vesicalis; 21.a.umbilicalis ;22.ganglion trunci sympathici ;23.a. iliaca interna dextra; 24. v. iliaca externa dextra; 25.a. iliaca externa dextra; 26.vasa sacralia mediana; 27.v. iliaca communis sinistra; 28.ureter ;29. v. iliaca communis dextra; 30.ganglion trunci sympathici ;31. vasa ovarica dextra; 32. v.cava inferior; 33. aorta abdominalis.

   Матка іннервується волокнами симпатичного походження, до них приєднуються спинномозкові волокна (n. vagus, n. phrenicus, rami communicantes) і крижове сплетення (рис. 3.8.б).

  Мал. 3.8.б. 34. plexus celiacus; 35.a.renalis sinistra; 36. plexus aortscus abdominalis; 37. plexus ovaricus ;38. plexus iliacus; 39.n.ischiadicus;40.nn.perinealis; 41.n.dorsalis clitoridis ;42. n. pudendus 43.nn.splanchnici pelvici; 44. plexus sacralis; 45. plexus hypogastricus inferior; 46.plexus hypogastricus superior; 47. truncus sympathicus ;48.rami communicantes.

   Тіло матки іннервується за рахунок симпатичних волокон підкрижового нерва (верхнього підчеревного сплетення), який починається від черевного аортального сплетення. Перешийок матки іннервується тазовим (нижнім підчеревним) сплетенням. Воно також іннервує пряму кишку, сечовий міхур, сечоводи, вагіну. Це сплетення парне і розміщене з обох боків матки.     Матка іннервується гілками матково-вагінального сплетення, утвореного переважно нижньо-передніми відділами нижнього підчеревного сплетення.     Шийка матки і вагіна іннервуються парасимпатичними нервами, які йдуть від матково-вагінального сплетення. Яєчники отримують іннервацію від яєчникового сплетення, до якого підходять нервові волокна аортального і ниркового сплетень. До зовнішніх статевих органів йдуть гілочки статевого нерва, який бере початок від крижового внутрішнього нерва (n. splanchnici sacrales).     Маткові труби іннервуються частково від яєчникового сплетення, частково – від матково-вагінального.