Зв’язковий апарат матки та яєчників

   Положення матки, маткових труб і яєчників у малому тазу залежить від стану м’язів, фасцій тазового дна, а також зв’язкового апарату.     У нормі матку з матковими трубами та яєчники утримують підвішувальний, закріплювальний, підтримувальний (опорний) апарати.    Підвішувальний апарат включає круглі, широкі, лійково-тазові та власні зв’язки.     Круглі зв’язки (lig.rotundum s. teres), що складаються з гладких м’язових волокон і сполучної тканини, відходять майже від самих рогів матки попереду місця відходження маткових труб і, розміщуючись під переднім листком широких зв’язок, йдуть в обидві сторони до бокових стінок таза і входять кожна через внутрішнє пахове кільце в паховий канал. Пройшовши по паховому каналу, круглі маткові зв’язки виходять через зовнішнє пахове кільце назовні, віялоподібно розщеплюються і, з’єднуючись між собою, прикріплюються до передньої поверхні лобкової кістки.     Широкі зв’язки матки (lig. latum uteri) - це подвійні листки очеревини, що йдуть від бокових стінок матки до бокових стінок таза. У верхніх відділах широких зв’язок проходять маткові труби, у задніх їх листках знаходиться яєчник. Між листками містяться клітковина, судини і нерви.     Власна зв’язка яєчника (lig. ovarii proprium) починається від дна матки (нижче від місця відходження маткових труб) і йде до яєчника.     Лійково-тазові зв’язки є продовженням широких зв’язок, йдуть вони від маткової труби до стінки таза.     Підвішувальна зв’язка яєчника (lig. suspensorium ovarii) - це найрухоміша частина широкої зв’язки матки. Вона утримує яєчник і частину маткової труби в підвішаному стані (у ній проходять яєчникова артерія і вена).     Закріплювальний апарат матки - це:     - крижово-маткова зв’язка (lig. sacro-uterinum), яка відходить від задньої стінки матки в ділянці, що відповідає внутрішньому зіву, оточує пряму кишку і прикріплюється до внутрішньої поверхні крижів;     - основна зв’язка (кардинальна) (lig. cardinale) - сполучнотканинні тяжі із гладком’язовими волокнами, що йдуть від нижнього відділу матки до бокових стінок.     Підтримувальний (опорний) апарат матки становлять м’язи і фасції тазового дна. Тазове дно має величезне значення для утримування внутрішніх статевих органів у фізіологічному положенні.     У підтримувальний апарат входять три шари м’язів і фасцій тазового дна.     Передній (зовнішній) шар м’язів тазового дна складається з таких м’язів:     -m. bulbo-spongiosus - охоплює вхід у вагіну, починається від сухожильного центру і прикріплюється до стінок вагіни, при скороченні стискає вхід у вагіну;     - сіднично-печеристий м’яз (m.ischio-cavernosus) - починається від нижньої гілки сідничної кістки і прикріплюється до клітора;     - зовнішній сфінктер заднього проходу (m. sphincter ani externus) - м’яз, який оточує нижній відділ прямої кишки, глибокі пучки цього м’яза починаються від верхівки куприка, охоплюють задньопрохідний отвір і закінчуються в сухожильному центрі промежини (centrum tendineum perinei);     - поверхневий поперечний м’яз промежини (m.transversus perinei superficialis) - починається від сухожильного центру, йде вправо і вліво, прикріплюється до сідничних горбів.     Середній шар м’язів тазового дна - сечостатева діафрагма (diaphragma urogenitale) - займає передню половину виходу з таза і являє собою трикутну м’язово-фасціальну пластинку, розміщену між симфізом, лобковими і сідничними кістками. Через неї проходять сечовидільний канал і вагіна. У передньому відділі сечостатевої діафрагми, між її листками, знаходяться м’язові пучки, які оточують сечовивідний канал і зовнішній його сфінктер; у задньому відділі діафрагми, між її листками, розміщені м’язові пучки, які йдуть у поперечному напрямку, - глибокий поперечний м’яз промежини (m. transversus perinei profundus). Він починається від нижніх гілок лобкових і сідничних кісток та прямує до сухожильного центру.     Внутрішній шар м’язів тазового дна називають діафрагмою таза (diaphragma pelvis).  Він утворюється м'язом, який піднімає задній прохід (m. levator ani). М’язові пучки його починаються від кісток таза, йдуть у трьох напрямках, прикріплюючись до куприка. М’яз, який піднімає задній прохід, утворений лобково-куприковим (m. pubococcygeus) і клубово-куприковими м’язами (m. iliococcygeus). Сіднично-куприковий (m. ischiococcygeus) м’яз є рудиментарним. При порушенні цілості чи при втраті тонусу внутрішнього шару тазового дна, як правило, мають місце опущення і випадання стінок вагіни, а також матки.