4. Законодавчо-нормативна база державної системи стандартизації.

Правові та організаційні засади стандартизації в Україні встанов­лює Закон України "Про стандартизацію" (№ 2408-1 II від 17 трав­ня 2001 p.). Він спрямований на забезпечення єдиної технічної політики у цій сфері.

Згідно з цим законом "метою стандартизації в Україні є забез­печення безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, створення умов для раціо­нального використання всіх видів національних ресурсів та відпо­відності об'єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар'єрів у торгівлі". Організацію робіт із стан­дартизації покладено на центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, раду стандартизації, технічні комітети стан­дартизації та інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

В Україні сформована законодавча база, яка містить різні аспекти створення та застосування нормативних документів стандартизації, сертифікації, якості та безпечності продукції і послуг тощо. Передусім, роботи по стандартизації регламентуються такими декретами: "Про стандартизацію і сертифікацію", "Про державний нагляд за до­держанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" та законами України: "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", "Про підтвердження відповідності", "Про вилучення, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції"," Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про захист прав споживачів", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про пестициди і агрохімікати", "Про якість і безпечність харчових продуктів і продовольчої сировини", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про ветеринарну медицину", "Про лікарські засоби", "Про основи містобудування", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про енергозбереження", "Про туризм", "Про електроенергетику", "Про охорону праці", "Водний кодекс України" та інші.

4. Рівні стандартизації та їх характеристика.

Під рівнем стандартизації розуміють географічно, політично чи економічно означений ступінь участі у стандартизації.

У швейному виробництві використовують нормативні докумен­ти, що прийняті на різних рівнях стандартизації. Розрізняють міжна­родну, регіональну та національну стандартизацію.

Міжнародна стандартизація проводиться на міжнародному рівні. Участь у ній відкрита для органів із стандартизації всіх країн.

Регіональна стандартизація - стандартизація, участь у якій є доступною для органів із стандартизації країн лише у межах одного географічного, політичного чи економічного простору.

Національна стандартизація проводиться на рівні однієї країни.

4. Визначення понять стандартів різних рівнів, їх позначення.

Стандарт – нормативний документ, що встановлює для загаль­ного і багаторазового застосування правила, настановчі вказівки або характеристики різного виду діяльності чи її результатів з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі. Розробляють стандарти у встановленому порядку на основі консен­сусу.

Стандарти повинні грунтуватися на узагальнених досягненнях науки, техніки та практичного досвіду і бути спрямованими на збільшення суспільної вигоди [ДСТУ1.1 -2001 ]. Вони являють собою унікальний вид інформації, широке розповсюдження якої та впро­вадження у виробництво масштабно впливає на підвищення рівня якості продукції, сприяє усуненню бар'єрів у торгівлі та науково-тех­нічному співробітництву.

З огляду на статус стандарти розподіляються на міжнародні, регіональні, національні та відомчі.

Міжнародний та регіональний стандарт – це стандарт, прийня­тий відповідно міжнародною чи регіональною організацією з стандар­тизації. Їх познака складається з індексу (ISO - для міжнародних стандартів, EN - для регіональних європейських стандартів або євронорм), цифрового позначення та відокремленого двокрап­кою року затвердження стандарту. Якщо цифрове позначення стандарту містить тире, то це означає, що стандарт має декілька складових і відокремлена цифра вказує на номер його складової частини. Наприклад: ISO 9000:2000; ISO 10011-3:1991; EN 292-1:2001; EN 45014:1998.

До регіональних стандартів також слід віднести міждержавні стандарти (ГОСТ). Це стандарти, що прийняті Міждержавною Ра­дою з стандартизації, метрології та сертифікації на підставі "Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метро­логії, сертифікації" між країнами СНД. Держави-учасниці Угоди прий­мають їх як національні стандарти.

Познака міждержавних стандартів складається з індексу (ГОСТ), реєстраційного номеру та відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження. Починаючи з 2000 року, рік затвер­дження стандарту проставляється повністю. Наприклад: ГОСТ 10581-91 "Изделия швейные. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение"; ГОСТ 30736-2001 "Фурнитура для изделий легкой промышленности. Застежки-молнии пластмассовые".

Якщо продукція використовується тільки в атомній енергетиці, то у познаці стандарту на неї після цифр, що показують рік затвер­дження стандарту, додається літера А.

У познаці також відображується причетність до комплексу стан­дартів. Комплекс (система) стандартів - сукупність взаємопов'я­заних стандартів, що належать до певної сфери стандартизації і встановлюють взаємно узгоджені положення і (або) вимоги пере­важно до одного об'єкта стандартизації або до групи взаємопов'я­заних об'єктів на підставі спільної призначеності [ДСТУ 1.5-2003]. Якщо стандарт входить до комплексу стандартів, то в його реєст­раційному номері перші цифри з крапкою визначають комп­лекс стандарту. Наприклад:

ГОСТ 15.007-88 Система разработки и постановки продукции на производство. Продукция легкой промышленности;

ГОСТ 2.105-95 Единая система конструкторской документа­ми. Общие требования к текстовым документам;

ГОСТЗ. 1502-85 Единая система технологической документации. Формы и правила оформлений документов на технический контроль.

Особливі позначення мають багаточастинні стандарти, що скла­даються з двох чи більше частин, кожна з яких має свою познаку, характеризує певну ділянку об'єкта стандартизації і кожну з яких можна застосовувати як самостійний стандарт. За необхідності такі стандарти брошурують у тематичні збірники. У цьому випадку після реєстраційного номеру у познаці стандарту ставиться крапка і, по­чинаючи з "0", послідовно номеруються стандарти, що увійшли до збірника. Наприклад:

ДСТУ 3651.0-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні одиниці фізичних величин;

ДСТУ 3651.1-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Похідні одиниці фізичних величин;

ДСТУ 3651.2-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Фізичні сталі та характеристичні числа.

Якщо познаки стандартів, що складають збірник, мають безпе­рервну послідовність чисел, то на його титульному листі подають познаки першого і останнього (за порядковим зростанням номерів) стандартів, відокремлюючи їх розділовим знаком - "тире". Наприк­лад: ГОСТ28447.0-90 -ГОСТ28447.6-90. Також слід зазначити, що у деяких випадках, особливо при гармонізації національних стандар­тів з міжнародними, позначення частини стандарту відокремлюють знаком "тире" від реєстраційного номеру. Як приклад, можна навес­ти ДСТУ ISO 3175-1:2003 "Матеріали текстильні. Професійний до­гляд. Сухе та вологе хімічне чищення тканини і одягу. Частина 1. Оцінювання характеристик після чищення та оздоблення".

Національні стандарти приймаються національними органами з стандартизації кожної держави світу. Національні стандарти Ук­раїни - це державні стандарти України (ДСТУ), затверджені Держспоживстандартом (Держстандартом) України, а в галузі будівницт­ва - Держбудом. Позначання ДСТУ ведеться за аналогією з по­значанням міждержавних стандартів. Але слід зауважити, що, починаючи з 2003 року, рік ухвалення у познаці ДСТУ відокрем­люється не тире, а знаком "двокрапка". Приклади позначання ДСТУ наведені нижче:

ДСТУ 3998-2000 Матеріали та вироби текстильні, трико­тажні, швейні та шкіряні. Терміни та визначення;

ДСТУ 3119-95 Білизна постільна. Загальні технічні умови;

ДСТУ 1.3:2004 Національна стандартизація. Правила розроб­лення національних нормативних документів;

ДСТУ 3921.2-2000 Забезпечення якості засобами вимірюваль­ної техніки. Частина 2. Настанови щодо контролю процесів вимі­рювань.

Національні стандарти України (ДСТУ), які прийнято Міждер­жавною Радою з стандартизації, метрології та сертифікації як між­державні стандарти, позначаються ДСТУ... / ГОСТ... або ДСТУ... (ГОСТ...). Наприклад, ДСТУ 3745-98 (ГОСТ 30611-98) "Полотна трикотажні прокладкові. Загальні технічні умови". Невідокремлені індекси у познаці стандартів означають, що це національний стан­дарт, через який впроваджено міждержавний стандарт (ГОСТ) ме­тодом перевидання. Прикладом такого позначання може бути ДСТУ ГОСТ 12.2.138-2002 "ССБП. Машини швейні промислові. Вимоги безпеки і методи випробування".

Національні індекси, що входять до познак стандартів деяких країн, наведено нижче.

Держава Індекс Держава Індекс

стандарту стандарту

Австралія AS Польща PN

Білорусь СТБ Росія ГОСТ Р

Бельгія N5N США ASTM

Великобританія BS Тайланд TІS

Канада CAN Фінляндія SFS

Німеччина DIN Франція NF

Норвегія NS Японія JIS