3.2. Офіційна стандартизація.

До офіційної (переважно промислової) стандартизації відноситься діяльність по встановленню певного порядну в галузі виробництва та споживання матеріальних об’єктів. Вона завжди завершується створенням стандартів, еталонів або інших нормативних документів, що мають встановлену форму, систему індексації, порядок затвердження та внесення змін чи відміни зовсім, обов’язковість, дотримання, термін дії тощо. Стандартизація сприяє впровадженню раціональної організації виробництва, підвищенню якості продукції, економії трудових витрат та матеріальних ресурсів. Рівень офіційної стандартизації відображає науково-технічний та соціальний прогрес.

3. Розвиток вітчизняної стандартизації в легкій промисловості.

З перших кроків виробництва людство зіткнулося з необхід­ністю передавати нагромаджений досвід наступним поколін­ням, систематизуючи та узагальнюючи його на кожному з етапів розвитку економіки та промисловості. Подальше удос­коналення технології виробництва на етапі розвитку промис­ловості масової форми поставило людство перед необхідністю розширення масштабів використання, періодичності узагаль­нення та удосконалення досягнутого рівня виробництва.

З перших кроків існування радянського суспільства в країні та­кож були проведені роботи з організації спеціальних комісій щодо підготовки стандартів для різних галузей промисловості, у тому числі і легкої. У період з 1919 до 1927 року були проведені роботи з систематизації вимог до текстильної сировини — бавов­ни, вовни, льону, що значною мірою сприяло розвитку в країні вівчарства та промисловості. Перший державний стандарт з лег­кої промисловості було затверджено щодо визначення сорту ба­вовни у 1927 році.

Подальші роботи зі стандартизації у легкій промисловості були спрямовані на вивчення та регламентацію показників якості тканин, взуття, одягу та інших виробів залежно від при­значення та статево-вікових характеристик.

Перші антропометричні роботи у галузі були виконані для взуття. Це пояснюється наявністю на той час більшої кількості антропометричної інформації та дослідницьких робіт про сто­пу, ніж про фігуру людини, набагато меншою складністю форми поверхні стопи, і, як наслідок, — коротшою антропомет­ричною програмою для виміру, доступністю у проведенні ма­кових вимірів та обробки їх результатів тощо.

Перші антропометричні стандарти легкої промисловості мали багато помилок, але дали можливість перевірити деякі теорії щодо побудови стандартів та напрямів їх розвитку.

Завдяки проведеним теоретичним та практичним розроб­кам зі стандартизації в різних галузях легкої промисловості стали діяти державні стандарти (ДСТУ), галузеві стандарти (ГСТУ), стандарти підприємств (СТП), стандарти науково-технічних та інженерних товариств та спілок (СТТ), технічні умови (ТУ).

Однак перші та й подальші стандарти на продукцію легкої промисловості не могли значно впливати на її якість, оскіль­ки вони лише фіксували існуючі показники. Багато стан­дартів не повністю враховували вимоги до основних спожив­чих властивостей. Антропометричні стандарти не давали до­статньої інформації та не задовольняли потреби споживачів на товари особистого попиту, що також було відзначено і промисловістю.

Подальші роботи зі стандартизації у легкій промисловості були спрямовані на вивчення та регламентацію показників якості тканин, взуття, одягу та інших виробів залежно від при­значення та статево-вікових характеристик.

Перші антропометричні роботи у галузі були виконані для взуття. Це пояснюється наявністю на той час більшої кількості антропометричної інформації та дослідницьких робіт про сто­пу, ніж про фігуру людини, набагато меншою складністю форми поверхні стопи, і, як наслідок, — коротшою антропомет­ричною програмою для виміру, доступністю у проведенні ма­кових вимірів та обробки їх результатів тощо.

Однак перші та й подальші стандарти на продукцію легкої промисловості не могли значно впливати на її якість, оскіль­ки вони лише фіксували існуючі показники. Багато стан­дартів не повністю враховували вимоги до основних спожив­чих властивостей. Антропометричні стандарти не давали до­статньої інформації та не задовольняли потреби споживачів на товари особистого попиту, що також було відзначено і промисловістю.

Нині на продукцію легкої промисловості є понад 1000 стан­дартів, з них більш як 80 — у швейній галузі, а 80 % усієї про­мислової продукції масового виробництва.

Постійне зростання рівня вимог споживачів до якості гото­вої продукції, розширення сучасного технологічного рівня промисловості, використання нових матеріалів та технологій виробництва, застосування засобів уніфікації елементів техно­логії та конструювання одягу сприяють розробці групи стан­дартів на технологічні процеси, номенклатуру показників якості одягу тощо.

Однією з проблем стандартизації у швейній галузі є недо­статність об'єктивної інформації про фігуру людини, тобто єдиновизначених розмірних ознак типових фігур. Брак антро­пометричної інформації про фігуру людини є однією з причин невиконання основної функції масового виробництва — задо­волення потреб населення.

Тому одним з найважливіших завдань стандартизації швей­ної галузі є створення сучасної системи антропометричних стандартів з метою проектування одягу.