3. Розвиток стандартизації.

Потреба у стандартизації виникла задовго до того, як з'явився цей термін. Незалежно від політичного чи державного устрою будь-яка сфера господарювання неодмінно напрацьовувала норми, мето­ди, позначення, котрі закріплювались самі по собі як основа процесу або технології. Деякі положення і норми становили основу господар­ської діяльності людини. Освідомлені та зведені у певну систему, вони сприяли ефективному розвитку виробництва та торгівлі.

3.1. Фактична стандартизація.

Відрізняють стандартизацію фактичну і офіційну.

Фактична стандартизація виникла у глибокій давнині і зараз всебічно охоплює життєдіяльність людини. Щоб жити і боротися із силами природи, люди повинні були розуміти один одного, створю­вати правила і норми взаємовідносин. "Якби у суспільстві кожен робив те, що йому хочеться, не рахуючись ні з якими нормами, типизованими зразками вчинків, - пише доктор філософських наук І. В, Суханов, - то соціальні зв'язки між людьми були б зруйновані. Сувора стандартизація поведінки у системі звичаїв зламала вла­ду інстинктів у відносинах між членами первісного суспільства, подолала зоологічний індивідуалізм".

Поступово з'являлись правила поведінки у суспільстві, так звані "правила пристойності". Будучи умовними, вони мали характер не­писаної домовленості, що у поведінці людини є загальноприйнятим, а що ні. Висловлювання "це непристойно" або "пристойна люди­на" зрозумілі всім.

В історії людства склалось так, що стандарти поведінки почали відносити до соціального та духовного життя суспільства. Так, до сфери релігії та культури відійшли норми поведінки, які регулюють взаємовідносини людей у процесі спілкування на основі понять моральності. Такі норми стали називати заповідями, кодексами честі. Норми поведінки, що регулюють взаємовідносини особистості і сус­пільства на основі понять права, відійшли до сфери юриспруденції і отримали назву законів.

Існують сотні різновидів писемності, серед яких кожна держава має свою стандартизовану. Це відноситься і до грошових одиниць. Багатовікову історію мають також літочислення, яке в сучасному вигляді є стандартним для більшості країн, та системи обрахунку, що базуються на арабських чи римських цифрах.

Чимало прикладів фактичної стандартизації містить відповідь на питання: "Чому ми так одягнені?" По формі одягу, ми відрізняємо військовослужбовців різних родів військ або лікаря від пацієнта чи провідника у залізничному вагоні від пасажира. За тією ж ознакою, спостерігаючи спортивні ігри, визна­чаємо належність спортсмена до тієї чи іншої команди. Наречену на весіллі теж впізнають одразу по одягу. До найдрібніших подро­биць розроблено на міжнародному рівні дипломатичний церемоні­ал, який дає чіткі вказівки щодо костюму дипломатів для звичайних ранкових візитів, офіційних вечірніх візитів тощо.

Чималий внесок у стандартизацію одягу робить мода. Слово "мода" прийшло до нас із французької мови, яка запозичила із ла­тинської мови термін "modus", що означає "міра, спосіб, правило, розпорядження". А за словарним визначенням мода - це сукупність звичок і смаків, які панують у певному громадському одязі у певний час. Отже, у вузькому значенні цього слова це міра на форми та зразки одягу.

Таким чином, писемність, календар, системи обрахунку, грошові одиниці, літочислення, системи землеробства, архі­тектурні стилі, напрямки моди, правила спортивних ігор, правила вуличного руху, правила гуртожитку, цивільні та уголовні кодекси, закони, моральні норми тощо - усе це про­яви фактичної стандартизації'. Ігнорування її вимог або просто неможливо, або приводить до небажаних наслідків. Успіхи фактич­ної стандартизації сприяють культурному, науково-технічному та економічному прогресу на усіх етапах цивілізації. Крім того, фактич­на Стандартизація об'єктивно відображає еволюцію тих чи інших явищ у житті суспільства.