2. Сутність, специфіка, основні поняття освітнього менеджменту. Напрями підготовки менеджерів в освіті.

В ХХ ст.. відбулась управлінська революція і сформувалась наука управ­ління, яка інтенсивно розвивається і проникає майже в усі галузі людської діяль­ності.

Дещо із запізненням менеджмент прийшов у сферу освіти. Потреба у професі­оналізації шкільних управлінців почала усвідомлюватись на Заході у 60-ті роки, а у нашій країні — лише в 90-ті роки.

Менеджмент освітньої діяльності – це наука про організацію оптимальної, ефективної системи управління педагогічним процесом та всім навчальним закладом.

Педагогічний менеджмент – організація внутрішкільного управління.

Педагогічний маркетинг – це управлінська наука, яка дозволяє побудувати ефективну взаємовигідну систему купівлі та продажу товарів на ринку освітніх послуг.

Як наслідок — перші спроби вищих освітніх закладів готувати нове покоління керівників — менеджерів освіти.

Передумовами формування менеджменту освіти слугували такі фактори:

• екзогенні (зовнішні) – розвиток науки й техніки, зростання попиту населення на освітні послуги, збільшення освітніх закладів.

• Внутрішні – незадоволення учасників навчально-виховного процесу.

У світі існує три основних напрямки підготовки менеджерів:

1. Американський тип школи менеджменту: менеджера готують заздалегідь — протягом 3—6 років.

2. Європейський тип школи менеджменту: менеджера формують, поєднуючи теорію освіти, теоретичну і практичну підготовки.

3. Японський тип школи менеджменту: теоретична підготовка + практична ро­бота + шефська (наставницька допомога) + самонавчання.

В Україні сьогодні діють різні підходи до підготовки нової генерації керівни­ків; ми ще не визначились із провідним. Але слід відмітити, що дуже важливим є особистісний фактор, ступінь зацікавленості самого управлінця у професійному зростанні.

Нині школі та суспільству вкрай необхідні керівники, які вміють висловлювати ідеї, брати на себе відповідальність, викликати інтерес до себе та пропагованих ідей, йти на ризик, вести за собою.

3. Закономірності, принципи і фактори управління.

Закономірності встановлюють загальні явища, суттєві та необхідні зв'язки між ними. Пізнання закономірностей дозволяє здійснювати глибокий аналіз системи управління та об'єктивно оцінювати її стан. Закономірності надають можли­вість удосконалювати управління.

До об’єктивних закономірностей належать:

1. Взаємозумовленість змісту управлінської діяльності та типу закладу освіти

2. Відповідність особи педагогічного менеджера вимогам суспільства та потребам часу

3. Професіоналізм педагогів закладів освіти прямо пропорційним якості освіти в навчальному закладі.

До суб’єктивних закономірностей належать:

1. Результат діяльності керівника суттєво позначається на результаті діяльності освітнього закладу.

2. Стиль управління директора школи визначатиме характер взаємостосунків його з підлеглими.

Принципи управління – це керівні положення, якими послуговується педагогічний менеджер в організації системи управління в закладі освіти.

Загальні принципи:

• Гуманізації

• Гуманітаризації

• Послідовності

• Систематичності

• науковості

• доступності

• консолідації зусиль колективу

• соціальної детермінації

• інформаційного забезпечення

• субординації.