
- •1. Історія становлення системи управління освітою.
- •2. Сутність, специфіка, основні поняття освітнього менеджменту. Напрями підготовки менеджерів в освіті.
- •3. Закономірності, принципи і фактори управління.
- •4. Сутність поняття “методи управління”. Система методів освітнього менеджменту за в.М.Колпаковим.
- •5. Основні підходи до управління закладами освіти
- •6. Програмно-цільовий підхід до управління.
- •7. Типи управлінської діяльності за в.А.Безпальком.
- •8. Організація як функція управління. Зміст та структура.
- •Складові функції організації
- •9. Організаційні структури управління. Лінійна структура управління.
- •Переваги лінійної структури:
- •10. Організаційні структури управління. Функціональна структура управління
- •11. Організаційні структури управління. Лінійно-функціональна структура управління.
- •12. Організаційні структури управління. Адаптивна структура управління.
- •13. Організаційно-педагогічні методи управління.
- •14. Концептуальна основа управління.
- •15. Процес декомпозиції мети.
- •16. Закони і принципи розвитку навчального закладу.
- •17. Стратегічне управління навчальним закладом. Види і шляхи досягнення стратегій.
- •Види та шляхи досягнення стратегій
- •18. Структурно-функціональні компоненти управлінської діяльності.
- •19. Модель професійної компетентності сучасного керівника навчального закладу.
- •20. Вимоги до керівника закладу освіти.
- •21. Система знань та вмінь керівника навчального закладу.
- •22. Типи лідерів-керівників.
- •23. Характеристика основних стилів керівництва.
- •Теорія ситуативного лідерства ф. Фідлера
- •24. Оцінювання рівня професійної компетентності керівника.
- •25. Річний план роботи директора школи. Алгоритм його аналізу і оцінки.
- •26. Структурування річного плану роботи школи.
- •29. Зміст та етапи прийняття управлінських рішень.
- •30. Контроль як функції управління.
- •31. Планування контролю. Типи та форми контролю.
- •Типи та форми контролю:
- •32. Об'єкти та предмети внутрішньошкільного контролю.
- •33. Етапи контролю як циклічного процесу.
- •34. Моделювання та планування системи контролю.
- •35. Основні способи перевірки діяльності вчителів
- •36. Основи управління інноваційними процесами в навчально-виховному закладі.
- •37. Види та напрями комунікацій в шкільній системі.
- •38. Здійснення інвестицій в освітню діяльність.
- •39. Зміст, основні функції ділового спілкування.
- •40. Стилі та структура ділового спілкування.
- •41. Риторичний інструментарій впливу.
- •42. Невербальні засоби спілкування.
- •43. Бар’єри спілкування. Правила використання проксеміки.
- •44. Організація робочих місць і зон спілкування.
- •45. Способи переконання.
- •46. Правила переконання співрозмовника.
36. Основи управління інноваційними процесами в навчально-виховному закладі.
Під освітніми інноваціями ми розуміємо новизну, що істотно змінює результати освітнього процесу, створюючи при цьому удосконалені чи нові освітні, дидактичні, виховні системи; освітні, педагогічні технології; методи, форми, засоби розвитку особистості, організації навчання і виховання; технології управління навчальним закладом, системою освіти.
Освітні інновації поділяються на
психолого-педагогічні (нововведення, що стосуються навчального, виховного та управлінського процесів)
науково-виробничі (комп'ютерні та мультимедійні технології, сучасне матеріально-технічне обладнання)та
соціально-економічні (юридичні, правові та економічні нововведення.)
Навчальні інноваційні технології — такий добір операційних дій педагога з учнем, у результаті якого суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу.
Виховні інноваційні технології — мистецькі засоби й прийоми впливу педагога на свідомість особистості учня з метою формування в нього особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими.
Важливими для сучасних педагогічних працівників системи загальної середньої освіти є знання і застосування законів перебігу інноваційних процесів, основ інноваційного менеджменту, модернізованих функцій керівника школи, діагностики педагогічних проектів, організаційно-педагогічних умов діяльності шкіл-лабораторій наукових установ, основ діяльності авторських шкіл, науково-організаційних засад діяльності гімназій та конкурентоспроможності.
Управління процесом інноваційного пошуку,
по-перше, висувається методом «тиску знизу», об'єктивними процесами діяльності вчителів;
по-друге, викликане необхідністю впорядкувати інноваційну діяльність у закладах освіти;
по-третє, зумовлене метою діяльності керівника взагалі, його функціональними обов'язками.
Коли мова йде про управління, то на перше місце, безумовно, виходять прогнозовані, планові зміни. Чим вищий рівень системності, систематичності та плановості, тим кращі освітні результати та менші нервові витрати усіх учасників навчально-виховного процесу.
Основні тенденції в управлінні інноваційним загальноосвітнім навчальним закладом:
відхід від принципів авторитарної, заідеологізованої педагогіки,
схвалення принципів інноваційної педагогіки (в т.ч. принципу інноваційності); орієнтація загальноосвітніх навчальних закладів на самофінансування, підприємницьку діяльність, одержання інвестицій;
Основні закони, що діють в Інноваційній системі загальної середньої освіти:
закон обов'язкового впливу інновації на кінцевий результат освітньої діяльності (здійснення будь-якої освітньої інновації обов'язково приносить якісну зміну кінцевого результату освітнього процесу);
закон обов'язкового впливу інновації на інтелектуальні, матеріальні і часові витрати учасників освітнього процесу (здійснення будь-якої інновації обов'язково передбачає застосування додаткових інтелектуальних, матеріальних та часових витрат учасників освітнього процесу).
Слід зазначити, що від здійснення освітніх інновацій суттєво змінюється кінцевий результат освітнього процесу, але ця зміна не завжди буває позитивною.