26.Узагальнюючі показники оцінки ефективності впровадження заходів науково-технічного прогресу.

Важливе значення в економічному аналізі нової техніки та технологій є вивчення результативності застосування нової техніки і технологій, впливу на техніко- економічний рівень підприємства.

Впровадження заходів НТП- це кінцевий результат застосування технологічних нововведень, який вимірюється абсолютними величинами. На підприємстві науково- технічний прогрес утворюють такі види ефектів: економічний, ресурсний, техніко- технологічний та соціальний.

Економічний(визначпється як різниця між результатами та витратами )- приріст прибутку, зниження матеріальних, трудових витрат, собівартості продукції, зростання обсягів виробництва чи якості продукції.

Ресурсний(вивільнення частини ресурсів підприємства)- вивільнення матеріальних, трудових, фінансових ресурсів підприємства; зростання продуктивності праці (чи зниження трудомісткості), прискорення оборотності виробничих процесів, грошових коштів

Технічний(збільшення нової техніки технологій)- Збільшення нової техніки і виробничих технологій; к-ть науково-технічних технологій, к-ть науково технічних публікацій. Раціоналізованих пропозтцій; підвищення науково- технічного та організаційного рівня виробництва.

Соціальний- підвищення рівня життя працівників, поліпшення умов і техніки безпеки праці.

Екологічний(поліпшення навколишнього середовища)- зниження суми штрафів за порушення екологічного законодавства, покращення екологічності.

Ефекти у вигляді приросту прибутку підприємства зо допомогою впровадження нової техніки можна вирахувати за допомогою формули. ΔЕнт=Е(Цн-Сн)Qні-(Цсі-Ссі) Qні.

27.Загальна характеристика витрат та поточних витрат підприємства. Класифікація поточних витрат підприємства. Поняття «собівартість продукції» та її види.

Собівартість продукції – це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. При  обчисленні   собівартості   продукції   важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються.   Як   відомо,    витрати   підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. у собівартість продукції включаються витрати на:

дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

підготовку і освоєння нової продукції;

виробництво, включаючи витрати на сировину, ,матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

обслуговування виробничого процесу і управління ним;

збут   продукції   (пакування,   транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);

Слід відрізняти витрати загальні  й  на  одиницю продукції. Загальні витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. ця сума  залежить  від  тривалості  періоду  і  кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.  В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні. Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва. ри   плануванні,    обліку   і   аналізі   витрати класифікуються за певними ознаками. Основними з них : ступінь однорідності витрат, спосіб обчислення на окремі різновиди продукції, зв'язок з обсягом виробництв. За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні. Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці. Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють декілька елементів витрат.

За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються  на  прямі  й  непрямі.   Прямі витрати  пов'язані з  виготовленням певного різновиду продукції.

Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити на окремі різновиди продукціії, бо вони пов'язані з виготовленням різних виробів (зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу).

Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяються на постійні й змінні. Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. В свою чергу їх можна розділити на пропорційні та порційні. Поділ витрат на постійні і змінні дозволяє аналізувати залежність витрат і прибутку від обсягу виробництва при виборі варіантів проектних і планових рішень.