Утворення директорії та повалення гетьманату п.Скоропадського

У травні 1918 р. було створено Український національно-державний союз (УНДС) на чолі з П.Ніковським, до складу якого увійшли партії соціалістичного спрямування, що засудили політику П.Скоропадського. У серпні 1918 р. УНДС перетворився на Український національний союз (УНС), який згодом очолив В.Винниченко. УНС установила курс на повстання проти гетьманату. 

14 листопада 1918 р. для керівництва повстанням проти П.Скоропадського створено Директорію УНР у складі В.Винниченка, С.Петлюри, Ф.Швеця, А.Макаренка, О.Андріївського. 

Директорія УНР – тимчасовий орган державної влади УНР, створений для керівництва повстанням проти гетьмана П.Скоропадського. Після перемоги повстання – вищий орган державної влади УНР. 

15 листопада 1918 р. – початок повстання Директорії проти гетьманату, виступ січових стрільців у Білій Церкві. 

18 листопада 1918 р. – вирішальний бій під Мотовилівкою, що завершився поразкою військ гетьмана. 

14 грудня 1918 р. – вступ до Києва військ Директорії. П.Скоропадський зрікся влади і виїхав до Німеччини. 

18 грудня 1918 р. – прибуття Директорії до Києва 

Внутрішня політика Директорії 

- 26 грудня 1918 р. – проголошення Декларації з програмою Директорії; - відновлення УНР; - Директорія виконувала роль тимчасової верховної влади до скликання Трудового конгресу України; - встановлення в Україні національного варіанту радянської влади; - передача законодавчої влади Трудовому конгресу України (23-28.01.1919 р.) – вищому тимчасовому законодавчому органу УНР у період Директорії УНР; - створення уряду – Ради народних міністрів на чолі з В.Чехівським; - 13 лютого 1919 р. главою Директорії стає С.Петлюра і Директорія еретворюється фактично на особисту диктатуру С. Петлюри. Колишній голова директорії В. Винниченко через особистий конфлікт з С. Петлюрою залишає політику й виїжджає закордон; - розквіт отаманщини 

Отаманщина – засилля різноманітних напівбандитських збройних формувань в умовах відсутності реальної державної влади. 

Соціально-економічний розвиток України за правління Директорії УНР 

- ліквідація приватної власності; - аграрна реформа (конфіскація поміщицьких земель); - відновлення 8 годинного робочого дня. 

Але в умовах громадянської війни соціально-економічні перетворення були відкладені. Головним завданням Директорії стала перемога у громадянській війні. 

Зовнішньополітична діяльність Директорії УНР 

- Наприкінці 1918 р. війська Антанти починають окупацію Півдня України. Після закінчення Першої світової війни Антанта (насамперед Англія та Франція) здійснює спробу втрутитися у внутрішні справи громадянської війни в Росії з метою встановлення свого контролю на Росією. Антанта виступила з підтримкою в російській громадянській війні колишнього царського генерала, лідера білогвардійського руху А. Денікіна.

Антанта погоджується визнати Директорію УНР за умов підпорядкування її військ російському генералу А.Денікіну. Директорія не погоджується. Спроба Директорії витиснути війська Антанти з України зазнала поразки.

- Відновлена в листопаді 1918 р. Польська держава на чолі з Ю.Пілсудським висуває територіальні претензії до України, західноукраїнські землі були окуповані поляками.

- Радянська більшовицька Росія не визнала владу Директорії в Україні, що призвело до другої війни Радянської Росії проти УНР: 

13 листопада 1918 р. – анулювання Радянською Росією Берестейського мирного договору, постанова про невизнання України самостійною державою, початок захоплення українських територій.

9 січня 1919 р. – ультиматум Директорії Раднаркому Росії з вимогою припинити військові дії й вивести російські війська з території України. У відповідь було заявлено, що воєнні дії ведуть між собою війська Директорії та українського радянського уряду, а не російського!

16 січня 1919 р. – оголошення Директорією війни проти Радянської Росії

5 лютого 1919 р. радянські війська ввійшли до Києва, Директорія переїхала до Вінниці. Протягом лютого-квітня 1919 р. війська Директорії були розбиті. В Україні була вдруге встановлена радянська влада.