Політика уцр у січні-квітні 1918 р.

- запровадження нового стилю літочислення; - запровадження гривні; - затвердження державного герба – тризуба; - прийняття закону про громадянство; - скасування приватної власності на землю та прийняття закону про землю; - 29 квітня 1918 р. прийняття Конституції УНР та обрання президентом М.Грушевського. 

Проте загострилися суперечності між німецько-австрійською окупаційною адміністрацією та УЦР. Командуючий німецько-австрійськими військами Ейхгорн видав наказ про повний засів земельних площ, а також про запровадження воєнно-польових судів для українців, що визвало протест з боку УЦР. 

29 квітня 1918 р. за підтримки німецько-австрійських військ відбувся державний переворот, який призвів до повалення влади УЦР і встановлення гетьманату П.Скоропадського.

Історія України. Тема 32. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Гетьманат п.Скоропадського. Директорія унр

Дата публікації 28.03.2013 | Автор Tutor

Попередні поняття для засвоєння:

Білий рух (білі, білогвардійці) – військово-політичний рух, сформований у ході громадянської війни в Росії 1917 – 1923 рр. з метою повалення радянської влади і поновлення єдиної неподільної Росії на основі принципів монархізму (або на основі республіканської ідеї). Єдності між представниками білого руху не було.

Червоний рух (червоні) – більшовики, які боролися за встановлення радянської влади на території колишньої Російської імперії з метою будівництва соціалізму (комунізму). 

Червона армія – радянські військові сили більшовиків. 

Комунізм – найвища стадія розвитку соціалістичного суспільства, така організація суспільства, за якої економіка заснована на суспільній власності та засоби виробництва. Подекуди «соціалізм» та «комунізм» використовують як тотожні поняття. Російських більшовиків називали також комуністами. 

Гетьманування павла скоропадського

У квітні 1918 р. у Києві була створена Українська народна громада, яка розпочала переговори з німецьким командуванням про зміну влади в Україні шляхом здійснення перевороту. 

29 Квітня 1918 р. На з’їзді хліборобів владу було передано генералу п.Скоропадському.

30 квітня 1918 р. П.Скоропадський видав грамоту, в якій проголосив себе гетьманом усієї України. 

Павло Скоропадський – український політичний діяч, військовий. Походив з козацько-старшинського роду Скоропадських. Офіцер армії Російської імперії. Перший командувач українізованого корпусу російської армії під час Першої світової війни. Гетьман Української держави. 

Політика П.Скоропадського 

Політико-адміністративний устрій 

- УНР перестала існувати, натомість виникла Українська держава на чолі з гетьманом П.Скоропадським - Структура влади: гетьман – Рада міністрів – губернські та повітові старости – градоначальники. - Голови Ради міністрів: Г.Василенко, Ф.Лизогуб, С.Гербель 

Економічний розвиток 

- відновлення права приватної власності на землю; - повернення націоналізованих підприємств, землі, майна попереднім власникам; - скасування 8 годинного робочого дня, заборона страйків; - запровадження гривні, відкриття українських банків; - в основі кадрової політики був принцип професійності; - піднесення економіки. 

Національно-культурний розвиток 

- визнання української мови державною; - українізація освіти: відкрито 2 українських університети у Кам’янець-Подільському та Києві; засновано українські кафедри в університетах Києва, Харкова, Одеси; відкрито понад 150 українських гімназій та велику мережу шкіл; - створення 27 листопада 1918 р. Української академії наук на чолі з В.Вернадським; - заснування національного архіву, державної бібліотеки, українського історичного музею, національної галереї мистецтв, українського театру драми та опери, державної капели та симфонічного оркестру; - Українська православна церква отримала автономію у складі Московського Патріархату. 

Військова справа 

- початок творення української регулярної армії (65 тис. осіб); - спроба відновлення українського козацтва. 

Зовнішні відносини 

- установлення дипломатичних відносин з 12 країнами; - пронімецька орієнтація; - 12 червня 1918 р. підписання перемир’я з радянською Росією; - дипломатична боротьба за повернення українських територій, які залишилися за межами Української держави; - 14 листопада 1918 р. проголошення грамоти П.Скоропадського, у якій ішлося про відмову від самостійної Української держави на користь Усеросійської федерації народів. Тобто майбутнє України П. Скоропадський вбачав у складі небільшовицької Російської федерації. 

Причини падіння гетьманату П.Скоропадського 

- поразка Німеччини в Першій світовій війні, у результат німці та австрійці вивели свої війська з території України – гетьман утратив військової підтримки; - відновлення старих порядків, що призвело до невдоволення народом; - вузька соціальна база, на яку спирався гетьман (буржуазія, поміщики, заможні селяни)