Економічний розвиток наддніпрянської україни в другій половині хіх ст.

Політика царизму:

- в Україні розвивались ті галузі, які не мали відповідних умов у Росії (цукрова) або з України постачали сировину для російських підприємств; - штучна затримка тих галузей, які створювали конкуренцію російським підприємствам (текстильна, бавовняна); - вилучення капіталів, шляхом продажу російських товарів; - колоніальний характер української економіки.

Сільське господарство

- залишки кріпацтва: збереження поміщицького землеволодіння, поєднання відробіткової та вільнонайманої систем господарювання, розорення поміщицьких господарств; - розвиток товарних відносин: майнове розшарування селянства, розвиток поміщицького підприємництва за спеціалізацією районів (Південна Україна – зернове господарство, Правобережжя – вирощування цукрових буряків та технічних культур), запровадження удосконалених знарядь праці та машин у передових поміщицьких і великих селянських господарств,  поширення вільнонайманої праці, аграрне перенаселення, що призводило до еміграції у Сибір та Кубань)

Промисловість

- 60-70 рр. ХІХ ст. – прискорення промислового перевороту, значне економічне піднесення; - широке промислове будівництво на Півдні України; - поділ України на промислово розвинений Південно-Схід та аграрний Північно-Західний райони; - активний розвиток важкої промисловості: вугільна, металургійна, машинобудівна, металообробна (Україна стає головною вугільно-металургійною базою Росії); - активне будівництво залізниць (перша українська залізниця 1865 р. з’єднала Балту й Одесу); - у 70-ті рр. ХІХ ст. було завершено створення телеграфної мережі; - переважання іноземного капіталу: Франція, Бельгія, Німеччина; - в Україні розвивалося 80% російського цукру; - найвідоміші українські підприємці – Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Алчевські – в основному володіли підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції.

Торгівля і міста

- формування великих промислово-торговельних центрів: Одеса, Київ, Харків, Катеринослав; - занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Житомир, Бердичів, Біла Церква); - розширення внутрішнього ринку, яке гальмувалося низькою купівельною спроможністю населення; - з України вивозили: вугілля, руди, цукор, хліб; - завозили нафту, гас, машини, текстиль…; - зовнішня торгівля здійснювалася через Чорноморські порти та митниці на Волині і Поділлі; - існування ярмарків; - Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії (42%).

Соціальні зміни

- завершився процес формування станів найманих робітників (пролетаріат) та буржуазії; - активна урбанізація (процес збільшення населення міст); - зростає чисельність інтелігенції; - більшість населення залишалися селяни; - 5% українців мешкало в містах, 38% – росіян, 45% – євреїв; - українські селяни були неосвіченими, тому робітничий клас формували переселенці з російських губерній.

Історія України. Тема 26. Соціально-політичне життя Наддніпрянської України в другій половині хіх ст.

Дата публікації 02.03.2013 | Автор Tutor

Національна політика царизму щодо україни

1. Офіційна російська влада заперечувала існування окремого українського народу, української культури, мови тощо.

2. 1863 р. – видання таємного Валуєвського циркуляра (автор – міністр внутрішніх справ П. Валуєв), у якому заявлено, що української (малоруської) мови не було, не має і не може бути; призупинено видання шкільних і релігійних видань українською мовою.

3. 1876 р. – видання Емського указу російським імператором Олександром ІІ, який заборонив друкувати книги українською; ставити українські театральні вистави; викладати українською; перекладати українською; ввозити українську літературу…