Український національно-культурний рух

У ХІХ ст. відбувається процес становлення (відродження) української нації.

Нація – історична спільність людей, що складається у процесі формування спільної території, економічних зв’язків, мови, етнічних особливостей культури й характеру.

Національне відродження – це пробудження національної самосвідомості народів, які не мали власної державності; фактично – це процес становлення нації.

Стадії національного відродження

- фольклорно-етнографічна; - культурно-літературна; - політична.

Появи українського національного руху

З кінця ХVIII ст. починається рух дворян-автономістів, метою якого було відновлення втраченої автономії Гетьманщини (представники: В.Полетика, Р.Маркович, В.Капніст…).

У1791р. відбулася, так би мовити, місія В.Капніста в Берлін ( у Прусське королівство) з метою організувати російсько-прусську війну та звільнити Україну. Місія провалилася.

У 1798 р. перша публікація «Енеїди» І.Котляревського, яка започаткувала літературну українську мову.

У 1821 – 1822 рр. у Полтаві діє нелегальне Малоросійське таємне товариство на чолі з В.Лукашевичем. Товариство використовувало досвід діяльності масонських організацій. Програмний документ – «Катехізис автономіста». Головна мета Товариства – досягнення незалежності України, скасування кріпацтва, ліквідація самодержавства.

У 1846 р. перше видання праці з політичної історії України – «Історії Русів» – анонімного твору, авторство якого приписують Г.Кониському та Г.Полетиці.

Протягом 1846 – 1847 рр. у Києві діє Кирило-Мефодіївське братство

Кирило-Мефодіївське братство – українська таємна політична організація, яка намагалася поширювати свої ідеї шляхом культурно-просвітницької діяльності.

Організатори та діячі	М.Костомаров, В.Білозерський, М.Гулак, П.Куліш, Т.Шевченко.
Програмні документи	«Статут Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія» (автор -В.Білозерський) «Книга буття українського народу» (автор – М. Костомаров).
Ідеї	скасування кріпацтва, повалення самодержавства, реалізація демократичних прав та свобод, національне визволення українського народу, створення конфедерації (об’єднання) вільних демократичних слов’янських держав зі столицею в Києві.
Течії	- поміркована (ліберальна). Представники:М.Костомаров, П.Куліш. Виступали за поширення ідей братства, які призведуть до реформ; - радикальна (революційна).Представники:М.Гулак, Т.Шевченко. Відстоювали ідею народного повстання.

У 1847 р. за доносом студента О.Петрова Кирило-Мефодіївське братство було ліквідоване, а його учасники заарештовані. Найбільші покарання отримали Т.Шевченко та М.Гулак.

Історія України. Тема 23. Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії наприкінці хviii – у першій половині хіх ст.

Дата публікації 17.02.2013 | Автор Tutor

Наприкінці ХVIII ст. у складі Австрійської імперії перебували такі українські землі: Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття. Умовна ці землі називають Західна Україна.

Східна Галичина увійшла до складу Австрійської імперії внаслідок першого поділу Польщі (1772 р.). Північна Буковина була окупована Австрією у 1775 р. Закарпаття ще з ХІІІ ст. перебувало в складі Угорського королівства, яке з ХVI ст. увійшло до складу Австрійської імперії.

Австрійська імперія – багатонаціональна держава; абсолютна монархія, яку очолювали імператори, що були з династії Габсбургів.